ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
25.09.2008 | Справа №2-15/8288-2008 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» (61001, м. Харків, Червонозаводський район, пл.. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 30510263)
До відповідача Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (95492, АР Крим, м. Сімферополь, 9-й км Московського шосе, ідентифікаційний код 05414657)
Про стягнення 8661,96 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Романов М.В., довіреність № 7 від 30.07.2005 р., у справі
Від відповідача – не з’явився
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» про стягнення 8661,96 грн., в тому числі 7970,83 грн. основного боргу, 635,88 грн. пені, 55,25 грн. 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті поставленого йому товару за договором № 170 від 14.05.2007 р. на суму 7970,83 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку та нарахування штрафних санкцій.
08.09.2008 р. до господарського суду АР Ким надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з оплатою відповідачем частково суми заборгованості у розмірі 6000,00 грн. Так позивач просить суд стягнути з відповідача 1970,83 грн. заборгованості, 635,88 грн. пені, 55,25 грн. 3% річних.
Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається, отже суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
14.05.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» (Виконавець)(позивач) та Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» (Покупець)(відповідач) був укладений договір № 170. (а.с. 7-8)
Пунктом 1.1 Договору визначено, що Виконавець зобов’язується виготовити та передати у власність Замовника, а Замовника прийняти та оплатити поліграфічну продукцію (продукція) в строки, кількості та порядку, передбачених дійсним договором.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Вказана норма застосовується по аналогії і до договору поставки.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, загальна кількість та вартість (номенклатура), якісні характеристики зазначаються в додатках або протоколах узгодження ціни, які є невід’ємною частиною дійсного Договору .
Відповідно до пункту 3.1 Договору приймання продукції Замовником здійснюється в пункті, зазначеному Замовником по товарно супровідним документам (видаткові накладні).
Замовник зобов’язується прийняти продукцію після прибуття в пункт призначення. У всякому випадку, приймання продукції повинно бути здійснено не пізніше 24 годин з моменту приймання продукції Замовником. Продукція вважається прийнятою, а виготовлення та поставка продукції виконаною в повному обсязі, своєчасно та належним чином з моменту отримання продукції Замовником та не направлення Замовником протягом 10 днів мотивованої відмови від приймання продукції. (пункт 3.2 Договору)
Згідно з пунктом 3.3 Договору претензії по кількості та якості продукції пред’являються Замовником протягом 10 днів з моменту отримання продукції Замовником.
Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата продукції Замовником здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця в наступному порядку: 100% від суми, передбаченої додатком або протоколом погодження ціни протягом 14 банківських днів з моменту відвантаження продукції Замовнику, якщо інше не передбачено самим додатком або протоколом узгодження ціни. Моментом відвантаження є дата,
Строк дії Договору встановлений розділом 8 Договору та становить з моменту підписання і до 31.12.2007 р. У випадку якщо на зазначену дату закінчення Договору сторонами не виконані які-небудь зобов’язання, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов’язань та проведення взаєморозрахунків між ними.
Позивачем у виконання своїх зобов’язань за Договором були виконані зобов’язання щодо поставки товару, що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними:
№ 707/1 від 31.05.2007 р. на суму 7106,83 грн. (а.с. 10)
№ 764 від 08.06.2007 р. на суму 864,00 грн. (а.с. 12)
№ 1407 від 25.09.2007 р. на суму 120,00 грн. (а.с. 14)
Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженого представника Замовника у накладних, в також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 11, 16-17)
Відповідачем була здійснена часткова оплата товару у розмірі 120,00 грн., що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 7 від 31.01.208 р.
Проте, відповідачем не було сплачено залишок вартості отриманого товару у відповідності до умов договору у розмірі 7970,83 грн. в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість за поставлений товар, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
08.09.2008 р. до господарського суду АР Ким надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з оплатою відповідачем частково суми заборгованості у розмірі 6000,00 грн. Так позивач просить суд стягнути з відповідача 1970,83 грн. заборгованості, 635,88 грн. пені, 55,25 грн. 3% річних.
Як свідчать матеріали справи, Державним підприємством «Сімферопольський виноробний завод» була оплачена вартість поставленого позивачем товару у розмірі 6000,00 грн.
Вказана сума була сплачена відповідачем 19.03.2008 р. – 1000,00 грн., 03.07.2008 р. – 3000 грн., 31.07.2008 р. – 2000,00 грн.
Отже судом встановлено, що сума у розмірі 1000,00 грн. була оплачена відповідачем 19.03.2008 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (30.06.2008 р.) Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду в нього було відсутнє право вимоги на суму 1000,00 грн., оскільки вказана сума вже була сплачена відповідачем 19.06.2008 р. Отже, в цій частині у позові слід відмовити.
Щодо суми заборгованості у розмірі 5000,00 грн., то вона була сплачена відповідачем платіжними дорученнями від 03.07.2008 р. та 31.07.2008 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (30.06.2008 р.)
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягненя з відповідача заборгованості у розмірі 5000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати залишку заборгованості за поставлений позивачем товар у розмірі 1970,83 грн.
За такими обставинами, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 1970,83 грн. заборгованості за поставлений товар, через що вимоги позивача про стягнення з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» заборгованості у розмірі 1970,83 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55,25 грн.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» становить 55,25 грн., визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 635,88 грн.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно до пункту 5.3 Договору за неоплату або оплату продукції не у повному обсязі Замовник відшкодовує Виконавцю збитки та всі витрати, які поніс останній у зв’язку з зазначеними порушеннями дійсного Договору, а також сплачує пеню у розмірі 5% від неоплаченої по дійсному Договору суми за кожен день прострочення її оплати.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” №543/96-ВР від 22.11.1996 р. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Заявлена позивачем сума пені у розмірі 635,88 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» (95492, АР Крим, м. Сімферополь, 9-й км Московського шосе, ідентифікаційний код 05414657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Поліграфічне підприємство «Фоліо Плюс» (61001, м. Харків, Червонозаводський район, пл.. Повстання, 7/8, ідентифікаційний код 30510263, п/р 26002026814065 в ХФ «Укрексімбанк» м. Харків МФО 351618) 1970,83 грн. основного боргу, 55,25 грн. 3% річних, 635,88 грн. пені, 90,22 грн. державного мита та 104,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення заборгованості у розмірі 5000,00 грн. провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.