ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 8/385 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Асоціації "Київцукор" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року у справі № 8/385 Господарського суду м. Києва за позовом Асоціації "Київцукор", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія", м. Київ про визнання права власності на частку приміщення,
за участю представників:
позивача –Мариновський Л.І. (Голова правління);
відповідача –Кулік Н.В. (дов. від 05.04.2006р.);
- Мартинюк В.Ю. (дов. від 26.09.2006р.),
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач –Асоціації "Київцукор" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ТОВ "Лізингова компанія" про визнання права власності на частку приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кравченка, 17, оф. 73.
Вказував, що 28.08.2001р. між ним та відповідачем укладено договір оренди приміщень, розташованих в квартирі № 73 по вулиці Кравченка, 17 у м. Києві, загальною площею 102,3 кв.м. Згідно вказаного договору відповідач надав позивачу в строкове платне користування зазначені приміщення для розміщення офісу.
Зазначав, що він зі згоди відповідача здійснив переобладнання житлового приміщення у нежитлове та поніс витрати на переобладнання в сумі 86 575грн., що відповідає 28,54% спірного приміщення, після чого в судовому порядку, на вимогу відповідача, договір оренди було розірвано.
Посилаючись на понесення ним витрат на переобладнання приміщення, які є невід'ємною частиною та не можуть бути відокремлені, позивач просив визнати за ним право власності на 28,54% спірного приміщення та з метою забезпечення позову просив заборонити відповідачу вчиняти дії, направлені на відчуження спірного приміщення, а також здавати його в оренди іншим особам.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31 липня 2006 року (суддя Катрич В.С.) клопотання задоволено, заборонено відповідачу вчиняти дії направлені на відчуження приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кравченка, 17, кв. 73 будь-яким способом, а також здавати його в оренду іншим фізичним та юридичним особам.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. –головуючий, Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) ухвалу місцевого суду скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову позивачу відмовлено.
Постанова мотивована неправильним застосуванням судом ст.ст. 66, 67 ГПК України та відсутністю підстав до забезпечення позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна на момент виконання рішення.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ухвала суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову, всупереч положенням ст. 66 ГПК України нічим не обгрунтована.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем в порушення норм ст. 33 ГПК України не доведено необхідності вжиття заходів по забезпеченню позову, такої необхідності також не вбачається з матеріалів справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, дав їм вірну правову оцінку, та правомірно скасував необгрунтовану ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовуються матеріалами справи.
Також не відповідають дійсності посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції ст. 101 ГПК України, якою визначено межі перегляду справи в апеляційній інстанції, оскільки судом апеляційної інстанції переглянуто лише наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду і як наслідок, правильність винесення ухвали про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117-1119, 11111, Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Асоціації "Київцукор" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2006 року у справі № 8/385 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М. В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська