ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2013 року Справа № 23/5014/1778/2012(11/182пн/2011)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: Ткаченка О.Г., дов. № 25 від 15.03.2013 року;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" на рішення господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року
у справі № 23/5014/1778/2012(11/182пн/2011) господарського суду Луганської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд"
про стягнення 213 871,96 грн. та зобов'язання повернути майно
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрейд", просило стягнути з відповідача 53 076,69 грн. основного боргу, 1 581,70 грн. 3% річних, 3 127,49 грн. інфляційних втрат, 2 544,17 грн. пені, 81 198,01 грн. неустойки, 54 166,64 грн. штрафу; вилучити та передати позивачу предмети лізингу, а саме: підйомник Rotary 2-х ст. електрогідравлічний асиметричний (вантажопідйомність 3,0 т., висота 3 560 мм), США, каталоговий № SPOA 3T8, кількість одиниць 2, підйомник Rotary 2-х ст. електрогідравлічний асиметричний (вантажопідйомність 3,0 т, висота 4 170 мм), США, каталоговий № SPOA 3T8, кількість одиниць 5, підйомник Rotary 2-х ст. електрогідравлічний асиметричний (вантажопідйомність 4,0 т., висота 3 780 мм), США, каталоговий № SPOA 3T8, кількість одиниць 2, підйомник INT 2-х ст. електрогідравлічний INT, Данія-Італія, каталоговий № INT, 4402В, кількість одиниць 1; гідравлічну траверсу з ручним приводом (для підйомників EU, INT), Данія-Італія, каталоговий № EU 020М, кількість одиниць 1, установку для прокачування гальмівної системи Flexbimec, Італія, каталоговий № 3495, кількість одиниць 1, стенд для промивки і заповнення системи охолодження Power Flash, Wynn's, Бельгія, каталоговий № 68416, кількість одиниць 2, прилад для очистки паливних систем RCP-III Wynn's, Бельгія, каталоговий № 68409, кількість одиниць 1; стенд для перевірки та ультразвукової очистки форсунок (інжекторів) New Age, кількість одиниць 1, установку збирання обробленого масла, Flexbimec, Італія, каталоговий № 3179, кількість одиниць 5, установку вакуумного відбору масла через отвір щупа, Flexbimec, Італія, каталоговий № 31805, кількість одиниць 3, стапель для ремонту двигуна, RAV, Італія, каталоговий № R12, кількість одиниць 1, стенд шиномонтажний, Sicav, Італія, Colibry BL, 514, кількість одиниць 1, стенд балансувальний, Sicam, Італія, SBM125, кількість одиниць 1, компресор одноступеневий з ремінною передачею (380V), Fini, Partner 100, кількість одиниць 1, компресор одноступеневий з ремінною передачею (380V), Fini, Partner 200, кількість одиниць 1, пуско-зарядний візок для АКБ, однофазний, Telwin, Італія, Dynamyc 420, кількість одиниць 1, пуско-зарядний візок для АКБ, однофазний, Telwin, Італія, Dynamyc 620, кількість одиниць 1, вентиляційна витяжна система з пересувною кареткою, Filcar, Італія, Ecosystem A, 24/4, кількість одиниць 2, вулканізатор для легкових автомобілів, Lamco, Італія, P40, кількість одиниць 1, мийку високого тиску без нагріву води HD 10/25-4S, кількість одиниць 1, апарат для хімічної чистки Puzzy 100 Super, кількість одиниць 1, професійний пилосос для сухого і вологого прибирання NT 35/1Eco, кількість одиниць 1 за залишковою вартістю 18 177,26 грн. та покласти на відповідача судові витрати (т. 1, а.с. 2-9).
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням зобов'язань за договором фінансового лізингу № 080213-54/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008 року щодо сплати лізингових платежів та неповернення предмету лізингу.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 08.12.2011 року (суддя Москаленко М.О.), зміненою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2012 року (головуючий Чернота Л.Ф., судді Бойченко К.І., Шевкова Т.А.) (т. 2, а.с. 40-41) провадження у справі № 11/182пн/2011 зупинялось до вирішення пов'язаної справи № 23/79пд/2011 господарського суду Луганської області (т. 2, а.с. 11-13).
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2012 року (суддя Москаленко М.О.), яке не було предметом апеляційного та касаційного оскарження, у задоволенні позову відмовлено (т. 2, а.с. 97-100).
Судовий акт мотивовано посиланням на рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012 року у справі № 23/79пд/2011, яким визнано недійсними пункти 3.4.1, 3.4.2, 3..4.5 договору № 080213-54/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008 року, тому є неправомірною нарахування позивачем лізингових платежів за графіками від 26.03.2009 року та від 16.12.2009 року, складеними з урахуванням вищевказаних пунктів договору.
Також судовий акт мотивовано доведеністю належного виконання відповідачем договору № 080213-54/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008 року згідно графіку лізингових платежів від 13.02.2008 року та, відповідно, необгрунтованістю позовних вимог.
У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось з заявою про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012 року за нововиявленими обставинами, просило задовольнити позовні вимоги (т . 2, а.с. 102-103).
Як на нововиявлену обставину, що має істотне значення для справи і дає підстави для перегляду вказаного рішення суду, позивач послався на те, що рішення господарського суду Луганської області від 30.01.2012 року у справі № 23/79пд/2011, на якому ґрунтувалося рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012 року у даній справі скасовано постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.09.2012 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2012 року у справі № 11/182пн/2011 скасовано, справу призначено до розгляду (т. 3, а.с. 7-8).
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року (суддя Воронько В.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року (головуючий Чернота Л.Ф., судді Стойка О.В., Шевкова Т.А.) (т. 3, а.с. 43-45) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 14-18).
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т. 3, а.с. 51-55).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.04.2013 року (т. 3, а.с. 49-50).
У судове засідання 17.04.2013 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг".
16.04.2013 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" С.О. Мазаєва надійшла відмова від касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією.
Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Враховуючи, що зазначена заява не містить будь якої мотивації щодо підстав відмови від касаційної скарги, а у довіреності № 1175 від 03.05.2012 року окремо не зазначено право представника на відмову від касаційної скарги, судова колегія позбавлена можливості перевірити дотримання приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та вважає за необхідне відхилити клопотання про відмову від касаційної скарги.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрейд" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 080213-54/ФЛ-Ю-О, відповідно до умов якого предметом договору є надання лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу найменування, каталоговий номер, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) - далі за текстом договору - "майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей у власній господарський діяльності лізингоодержувача на визначений строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (п. 1.1 договору) (т. 1, а.с. 16-24).
Відповідно до п. 3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів ( додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1.- 3.4.5. договору (п.3.1 договору) (т. 1, а.с. 16).
Згідно п. 3.1.1 договору лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1-3.4.5 договору (т. 1, а.с. 16).
Пунктом 3.2 договору передбачено, що загальна вартість майна на момент укладення договору становить 541 666,36 грн. разом з ПДВ 20% (т. 1, а.с. 16).
Відповідно до п. 3.3 договору загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором складає 100 939,5 грн без ПДВ20%, за умови дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5 договору (т. 1, а.с. 16).
Згідно п. 3.4.5 договору корегування розмірів лізингових платежів відповідно до пунктів 3.4.1- 3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, тому не збільшується і частина платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Так, корегування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане у лізинг майно (т. 1, а.с. 17).
Пунктом 18.1 договору передбачено, що він діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (т. 1, а.с. 22).
Додатковими угодами від 01.03.2009 року та від 16.12.2009 року до договору фінансового лізингу № 080213-54/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008 року сторони погодили нові графіки сплати лізингових платежів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем лізингові платежі сплачувалися з першого по п'ятий періоди відповідно до графіку лізингових платежів (додатку № 1), складеного 13.02.2008 під час підписання договору.
У подальшому сплата лізингових платежів здійснювалася відповідачем відповідно до графіків, підписаних одночасно з додатковими угодами від 01.03.2009 року та від 16.12.2009 року.
09.11.2010 року позивачем на адресу відповідача надіслане письмове повідомлення № 3607 про розірвання (відмову від) договору внаслідок того, що відповідач мав прострочення зі сплати платежів більше 30 днів та повернення предмету лізингу.
Вказані обставини спонукали позивача звернутись з даним позовом.
Згідно п. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Здійснивши аналіз вказаних норм законодавства, суди дійшли висновку, що вартість майна входить у склад лізингових платежів та не може збільшуватись самостійно. Сума лізингового платежу в цілому може бути збільшена за рахунок зміни решти складових платежу, зокрема, витрат лізингодавця, що пов'язані з виконанням договору лізингу або його винагороди.
Водночас, сторони у договорі лізингу передбачили збільшення лізингового платежу за рахунок корегування виключно винагороди лізингодавця, однак, при розрахунку суми корегування винагороди в якості суми, яка корегується, була визначена вся сума лізингового платежу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відшкодування вартості майна відповідно до умов договору також входить до складу лізингового платежу. Тому, не зважаючи на те, куди буде віднесене таке корегування, фактично вартість майна також буде збільшена, що суперечить умовам вищенаведених пунктів договору, де вказано, що корегування розмірів лізингових платежів не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна.
Місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що позивачем протягом дії договору корегування здійснювалось на всю суму лізингового платежу, включаючи відшкодування вартості майна.
Однак, відповідачем було здійснено розрахунок лізингових платежів з врахуванням умов договору та застосовано корегування тільки на одну складову лізингового платежу - винагороду лізингодавця, з якого вбачається, що станом на дату розірвання позивачем договору, борг за ним був відсутній, а станом на 01.10.2009 року переплата складала 66 633,74 грн.
Пунктом 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та умовами п. 16.3 договору передбачено право лізингодавця на дострокове розірвання договору фінансового лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що у відповідача за договором була переплата та останнім не було допущено прострочення сплати лізингових платежів більше 30 днів дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, якими було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.
Доводи заявника касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.09.2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 року у справі № 23/5014/1778/2012(11/182пн/2011) залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.О. Євсіков