ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 3/169 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 3/169 Господарського суду Закарпатської області за позовом Відкритого акціонерного товариства “Закарпатавтотранс”, м. Ужгород, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз”, м. Ужгород, про стягнення 28 097,73 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
позивача – ВАТ “Закарпатавтотранс” –Готра В.Ю. (дов. № 07/02-737 від 27.11.2006 року);
відповідача –ТОВ “Автогаз” –Дворак Є.І. (дов. № 27 від 27.11.2006 року);
встановив:
У серпні 2004 року позивач - ВАТ “Закарпатавтотранс”, пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ТОВ “Автогаз”, про повернення орендованого майна з чужого незаконного володіння на суму 28 097 грн. 73 коп. та стягнення 11 400 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі.
Вказував, що на підставі укладеного з відповідачем договору оренди № 219 від 1 серпня 2000 року, він передав відповідачеві в користування майно вартістю 165 128 грн. 21 коп., строком до 1 серпня 2001 року. У додатку № 2 до договору оренди строк дії договору продовжено на 2002 рік, встановлено розмін орендних платежів в розмірі 950 грн. щомісяця, які відповідач повинен був сплачувати, починаючи з 1 січня 2002 року, та визначено порядок продовження договору: договір вважається продовженим на невизначений термін, якщо жодна із сторін не заявила про його припинення.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про повернення орендованого майна вартістю 28 097 грн. та не сплату заборгованості по орендній платі в сумі 11 400 грн., позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 жовтня 2004 року (суддя: Мокану В.В.) позов задоволено частково, зобов'язано відповідача ТОВ “Автогаз” повернути позивачеві ВАТ “Закарпатавтотранс” в зв'язку з припиненням договору оренди майно, що є предмети спірного договору та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 940 грн. орендної плати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2005 року (колегія суддів у складі: Городечної М.І. - головуючий, Юркевича М.В., Кузя В.Л.) рішення господарського суду частково змінено та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 11 400 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 вересня 2005 року постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
На виконання рішення, Господарським судом Закарпатської області 29.09.2005 р. видано наказ на стягнення суми заборгованості і повернення майна.
Зважаючи на відсутність у відповідача майна, яке необхідно повернути позивачу за рішенням суду, Ужгородським МВ ДВС винесено постанову від 27.04.2006 р. про повернення виконавчого документа, у зв'язку з чим позивач звернувся із заявою до суду про зміну способу виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14 червня 2006 року (суддя Мокану В.В.) змінено спосіб виконання рішення суду про повернення орендованого майна з чужого незаконного володіння та стягнення 11 400 грн. заборгованості по орендній платі, шляхом звернення стягнення на грошові кошти ТОВ “Автогаз” в сумі 28 097,73 грн. вартості неповернутого майна.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Гнатюк Г.М. - головуючий, Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що оскільки у відповідача відсутнє майно, яке присуджене позивачеві в натурі, то з відповідача підлягає стягнення грошової суми вартості неповернутого майна.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Автогаз” просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2006 р. у даній справі з підстав неправильного застосування судами норм процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”, що визначений ст. 115 ГПК України.
Зазначене кореспондується із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою рішення, ухвали, постанови господарських судів.
Згідно з п. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Такими виконавчими документами відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” є, зокрема, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 29.09.2005 р. Господарським судом Закарпатської області видано наказ на стягнення суми заборгованості і повернення майна.
Постановами Ужгородського МВ ДВС від 11.10.2005 р. та 11.10.2005 р. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду та надано відповідачу термін для добровільного виконання наказу суду.
Проте в добровільному порядку відповідачем борг не сплачено, майно не повернуто, у зв'язку з чим Ужгородським МВ ДВС 19.10.2005 р. винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в суму 12 784,64 грн. і пред'явлено до виконання в банк.
У зв'язку з відсутністю майна, яке необхідно повернути відповідачем позивачу за рішенням суду першої інстанції, Ужгородським МВ ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 27.04.2006 р.
Зважаючи на вище викладене позивач звернувся із заявою про зміну способу виконання рішення суду першої інстанції, у зв'язку із відсутністю майна яке слід повернути відповідачем за рішенням суду, шляхом стягнення з боржника суми 28 097,73 грн. вартості неповернутого майна.
Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення судом першої інстанції встановлено, що у відповідача відсутнє майно, яке присуджене позивачеві в натурі, його відсутність підтверджено постановою державного виконавця Державної виконавчої служби у м. Ужгород від 27.04.2006 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві.
При цьому судом першої інстанції вірно розраховано вартість неповернутого майна з огляду на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2005 р. у даній справі визначено, що після відчуження частини орендованого майна в оренді у відповідача залишилось 9 позицій майна загальною індексованою вартістю 28 097,73 грн. із 20 узгоджених оновленою редакцією додатку № 1 до договору оренди майна, а вартість по залишковій балансовій вартості не передбачено умовами договору і сторонами не погоджено. Крім того, договором передбачено повернення майна в справному стані з врахуванням нормального зносу, і ця умова стосується лише орендованого майна, а відшкодування вартості майна у випадку його втрати договором не визначено.
Враховуючи дані обставини, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно змінив спосіб виконання рішення суду.
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного суду про зміну способу виконання рішення суду, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи, відповідають встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 р. та ухвала Господарського суду Закарпатської області від 14.06.2006 р. у справі № 3/169 необгрунтовані та прийняті при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника на те, що судом не встановлено дійсної вартості орендованого майна, яке необхідно було повернути орендодавцю не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, оскільки зазначена обставина досліджена судом у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автогаз” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 3/169 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська