ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 листопада 2006 р. |
№ 3/129 (4/197) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг”, м. Луганськ, на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 3/129(4/197) Господарського суду Луганської області за позовом Приватного підприємства “Люкс”, м. Київ, до: 1) Приватного підприємства “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг”, м. Луганськ, 2) Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Сніжне, Донецької обл., за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Кооперативне підприємство “Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації, м. Первомайськ Миколаївської обл. про стягнення 22 195,70 грн.,
за участю представників сторін:
відповідача 1) -ПП “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг” -Суворова Л.П. (дов. без № без дати);
встановив:
У квітні 2005 року позивач -Приватне підприємство “Люкс” пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Приватного підприємства “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг” про стягнення 22 195,70 грн.
Вказував на те, що ПП “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг” не виконав умови договору купівлі-продажу НОМЕР_1, а саме: не провів своєчасне відвантаження по вказаним йому маркам вугілля АМ, а тому просить стягнути з відповідача суму боргу відповідно до ст. 525, 526 ЦК України.
Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, позивач просить стягнути з відповідача суми основного боргу -19 299,72 грн., штрафних санкцій у сумі 1895,98 грн., збитків у розмірі 1000 грн., всього у розмірі 22 195 грн. 70 коп.
Заявою про уточнення позовних вимог позивач вимагає стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 14 299 грн. 72 коп., та збитків у сумі 1000 грн. по оплаті юридичних послуг.
Ухвалою від 2 червня 2005 року Господарський суд Луганської області залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Кооперативне підприємство “Первомайське підприємство автотранспорту торгівлі і механізації”, у якості другого відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, у якості третього відповідача -Торезьке об'єднання “Торезантрацит” Вуглехімічної лабораторії № 7.
Спір розглядався судами неодноразово.
Під час нового розгляду справи місцевим господарським судом враховані вказівки Вищого господарського суду України зазначені у постанові від 15.02.2006 року у справі № 4/197, перевірено доводи позивача щодо посвідчення НОМЕР_2 виданого Вуглехімічною лабораторією №7 Терезського об'єднання „Терезантрацит”.
Ухвалою господарського суду від 7 червня 2006 року виключено з участі у справі 3-го відповідача -як такого, що не зареєстрований як юридична особа.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 19 липня 2006 року (колегія суддів у складі: Доманської М.Л -головуючого, Василенко Т.А., Калашник Т.Л.) у задоволені позову в частині стягнення збитків у сумі 15 299,72грн. у відношенні 1-го та 2-го відповідачів у справі відмовлено. В решті позовних вимог у відношенні 1-го та 2-го відповідачів провадження у справі припинено.
Рішення суду мотивоване недоведеністю позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Постановляючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що на час пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів в сумі 23 699,72 грн. (лист від 26.08.04 НОМЕР_3) сторони мали можливість виконати зобов'язання за договором НОМЕР_1, враховуючи те, що строк дії договору встановлений до 31.12.2004 року.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Якушенко Р.Є. -головуючий, Іноземцева Л.В., Лазненко Л.Л.) рішення господарського суду Луганської області від 19.07.2006 скасовано. Позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з ПП „Торговельно-комерційна фірма „Оптлугаторг” на користь ПП „Люкс” 15 299,72 грн. збитків, 203 грн. витрати по державному миту та 107 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог провадження у справі припинено. У задоволенні позову у відношенні 2-го відповідача відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відмовляючи у позові суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та дійшов неправомірного висновку щодо недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
У касаційній скарзі ПП “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг” просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року, з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а рішення Господарського суду Луганської області від 19 липня 2006 року залишити без змін.
Заслухавши доповідача, представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року НОМЕР_2 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи між позивачем -ПП фірмою "Люкс" та 1-м відповідачем -ПП "Торговельно-комерційна фірма „Оптлугаторг” був укладений договір купівлі-продажу НОМЕР_1 та додаткова угода до нього НОМЕР_4, за умовами яких продавець (ПП “ТКФ „Оптлугаторг”) прийняв на себе зобов'язання передати покупцю (ПП “Люкс”) вугілля марки АМ у кількості 1000 тон, а покупець зобов'язався купити товар на умовах цього договору по ціні 310 грн. за 1 тону, на суму 310 000 грн.
В пункті 2.3 Договору зазначено, що виклик представника вантажовідправника вугілля, у випадку недостачі або неякісної поставки, обов'язковий.
За умовами п. 3.1 договору сторони по ньому домовились, що форма оплати -у грошовому вираженні у вигляді: 100 % передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля, всіх залізничних зборів. Після чого, відвантаження вугілля здійснюється протягом 7-ми календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок "Продавця" партіями по одному вагону.
Відповідно до п. 4.1 Договору відвантаження вугілля здійснюється за реквізитами, згідно листів "Покупця".
09.08.2004 року ПП “Люкс” уклало з третьою стороною у справі - Кооперативним підприємством “Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації” договір постачання НОМЕР_5, згідно умов якого позивач зобов'язувався поставити третій особі вугілля марки АМ фракції 13-25 у кількості 69 тонн на суму 24 150,28 грн.
За умовами договору сторони передбачили, що у відвантажувальних документах проставляється найменування збагачувальної фабрики “Постачальника”, яка є вантажовідправником.
09.08.2004 року позивач звернувся до відповідача-1 з листом про направлення третій особі одного вагону вугілля марки АМ фракції 13-25 по ціні 310,00 грн. за тону.
Згідно з виставленим відповідачем-1 рахунком-фактурою № НОМЕР_6, платіжним дорученням НОМЕР_17 позивач провів попередню оплату на суму 23 699,72 грн.
Листом від 10.08.2004 року НОМЕР_7 ПП “ТКФ „Оптлугаторг” звернулося до ПП ОСОБА_1. про відвантаження третій особі - Кооперативному підприємству “Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації” одного вагону вугілля марки АМ фракції 13-25.
ПП ОСОБА_1., як вантажовідправник, 20.08.2004 року відвантажив на адресу Кооперативного підприємства “Первомайське підприємство автотранспорту, торгівлі і механізації” по залізничній накладні НОМЕР_8 у вагоні НОМЕР_9 69 тон вугілля, вказавши його марку АС.
Третьою особою у справі 25.08.2004 року вагон вугілля НОМЕР_9 був отриманий та прийнятий на відповідальне зберігання, про що складений акт прийому товару за якістю від 25.08.2004 року, в якому зазначено, що вугілля, отримане у вагоні НОМЕР_9 у кількості 69 тон, не заказане та не відповідає якісним показникам марки АС.
Приймаючи рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки позивач не здійснив 100 % передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля у сумі 310 000 грн., всіх залізничних зборів для подальшого отримання від 1-го відповідача вугілля марки АМ у кількості 1000 тон., то у відповідача, за умовами Договору, не виникло зобов'язання поставити відповідне вугілля позивачу.
При цьому судом застосовано положення ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, у тому числі відшкодування збитків.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав 1-му відповідачу лист від 26.08.2004 року НОМЕР_3 (а.с.13 том І) з вимогою повернути перераховані грошові кошти у сумі 23 699,72 грн. з посиланням на невиконання 1-м відповідачем умов п. 3.1 договору.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволені вимог позивача, щодо повернення йому грошових коштів у сумі 23 699,72 грн. виходив з того, що вони є безпідставними, оскільки пунктом 7.2 Договору встановлено, що останній діє до 31.12.2004 року, тобто на час пред'явлення позивачем відповідачеві вимоги про повернення грошових коштів сторони мали можливість виконати зобов'язання за вказаним Договором відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 3.1 цього Договору.
Крім того судом зазначено, що умовами вказаного Договору передоплата не передбачена.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, і покупцем ці умови договору не виконані належним чином, застосовуються положення ст. 538 ЦК України, за якою в такому випадку другою стороною зупиняється виконання зобов'язання.
Суд першої інстанції оцінюючи обставини, щодо поставленого 2-м відповідачем на адресу третьої особи 69 тон вугілля, дійшов висновку, що позивач приймання вугілля, відправленого 2-м відповідачем у відповідності з умовами Договору від 20.07.2004 року НОМЕР_1 та Інструкції № П-7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., яка діє на території України, не здійснив, доказів виклику представника вантажовідправника вугілля для складання акту прийому товару за якістю не надав, а тому у позивача відсутні належні докази невідповідності купленої ним продукції вимогам якості передбаченим договором.
Позовні вимоги в частині стягнення збитків у сумі 1000 грн. понесених в результаті оплати позивачем юридичних послуг за платіжним дорученням НОМЕР_10 Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Конфліктології і Права" на думку місцевого суду є безпідставними, і тому, залишені без задоволення.
Проте погодитися з такими висновками місцевого суду не можна, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи, не відповідають умовам укладеного між сторонами договору та є наслідком порушення норм матеріального та процесуального права.
Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в договорі купівлі-продажу НОМЕР_1 сторони визначили форму оплати -у грошовому вигляді: 100 % передоплати залізничного тарифу, вартості вугілля, всіх залізничних зборів. При цьому вартість зазначеного тарифу та всіх залізничних зборів сторони у договорі не обумовили, що позбавляє позивача можливості виконати зобов'язання по передоплаті на умовах визначених п. 3.1 всього обсягу вугілля по договору.
За таких обставин апеляційний господарський суд зробив вірний висновок, що дії позивача та 1-го відповідача, щодо відвантаження 1-го вагону вугілля марки АМ-13-25мм на суму 23 699,72 грн. на адресу третьої особи, відповідають умовам поставки вугілля, визначеним п. 4 договору від 20.07.2004 року, а тому висновки суду першої інстанції, що у відповідача не виникло зобов'язання поставити позивачу відповідне вугілля не відповідають фактичним обставинам.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що місцевий суд досліджуючи обставину, щодо поставки вугілля дійшов помилкового висновку, що позивач не викликавши представника від вантажовідправника вугілля для складання акту прийомки товару за якістю, порушив умови договору та інструкції № П-7, оскільки не надав оцінки копії телеграми від 25.08.2006 року (а.с. 53, т. І) направленої 3-ю особою 2-му відповідачу, вантажовідправнику за залізничною накладною НОМЕР_11, якою 3-я особа повідомила про те, що вугілля марки АС, вагон НОМЕР_9 не заказаний, від оплати відмовляється та приймає його на відповідальне зберігання.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 11112 ГПК України на виконання вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2005 року у справі № 4/197, перевірив доводи позивача щодо посвідчення НОМЕР_2.
Місцевим господарським судом під час розгляду справи встановлено, що у посвідченні від 18.08.2004 року НОМЕР_2 про якість вугілля (а.с.51 том І), яке супроводжувало вугілля у вагоні НОМЕР_9 на всьому шляху слідування, вказано, що за залізничною накладною № НОМЕР_12 у вагоні НОМЕР_9 відвантажено вугілля марки АМ у кількості 69 тон, купівля-продаж якого є предметом Договору від 20.07.2004 року НОМЕР_1.
Дослідивши посвідчення НОМЕР_2 (а.с. 51, т. І) суд апеляційної інстанції встановив, що проба відібрана 2-м відповідачем від партії палива вагою 69 тон 1-вагону, відвантаженого за час з 18.08. по 18.08. споживачам переліченим на звороті. На звороті посвідчення зазначено вагон НОМЕР_9, накладна № НОМЕР_12 споживач „Первомайськ на Бузі”
Проте, згідно залізничної накладної НОМЕР_13 (а.с. 52) вугілля марки АС у вагоні НОМЕР_9 відправлено 3-й особі 20.08.2004 року, а не 18.08.
Таким чином, зазначені розбіжності посвідчення та відомості залізничної накладної спростовують доводи 1-го відповідача, що отримане 3-ю особою вугілля є вугілля марки АМ-13-25 і не є доказом того, що 2-м відповідачем помилково в залізничній накладній № НОМЕР_12, яка є доказом відправки товару, вказано найменування вантажу -вугілля марки АС.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що 1-й відповідач порушив свої зобов'язання передбачені п. 3.1 договору НОМЕР_1 і не відвантажив позивачеві вугілля марки АМ протягом 7 календарних днів з моменту надходження коштів сплачених позивачем згідно рахунку-фактурі № НОМЕР_6 в сумі 23 699,72грн.
Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зазначена стаття Цивільного кодексу України визначає можливі наслідки порушення зобов'язання, метою, яких є захист інтересів постраждалої сторони, до них, зокрема, належить відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України надає право позивачу відмовитися від прийняття виконання зобов'язання 1-м відповідачем, якщо внаслідок прострочення виникнення зобов'язання витратило інтерес для позивача.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено апеляційним господарським судом, позивач листом НОМЕР_14 відмовився від виконання зобов'язань 1-м відповідачем за договором НОМЕР_1 і попросив повернути йому перераховані грошові кошти в сумі 23 699,72 грн.
І-й відповідач частково повернув грошові кошти позивачеві платіжними дорученнями від 20.09.2004 -3000 грн. НОМЕР_15 -1400 грн. та 01.04.2005 -5000 грн.
Неповернуті 1-м відповідачем грошові кошти в сумі 14 299,72грн. і є прямими збитками позивача, заявленими позивачем з урахуванням заяви, якою він змінив предмет позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки заявлені ним під час виконання договору, строк дії якого визначено до 31.12.2004 року.
Проте, з таким висновком правомірно не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки строк виконання зобов'язання 1-м відповідачем визначений п. 3.1 договору і, як свідчать матеріали справи, порушений 1-м відповідачем.
Збитки в сумі 1000 грн., понесених позивачем з оплати юридичних послуг, підтверджені матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням НОМЕР_16 (а.с. 16,т.1) та дорученням від 14.03.2005 (а.с. 69, т. І).
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у позові суд місцевий суд не надав належної оцінки доказам та дійшов неправомірного висновку щодо недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційної інстанції є обґрунтованою та відповідає законодавству України, доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає підстав для зміни чи скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Луганського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 3/129(4/197) необгрунтована та прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, до уваги не беруться та спростовуються вищевикладеним.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що, оскільки покупець після отримання товару за договором не викликав представника вантажовідправника вугілля, то у нього відсутні належні докази невідповідності купленої ним продукції вимогам якості, передбаченим договором, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини досліджені судами попередніх інстанцій у повному обсязі.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Торговельно-комерційна фірма “Оптлугаторг” залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 3/129(4/197) залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська