ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2008 р. | № 1/234-07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого | Дунаєвської Н.Г., |
суддів | Михайлюка М.В., |
Мележик Н.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 року |
у справі | № 1/234-07 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж |
до | Обласного комунального підприємства "Жовтоводські електричні мережі" |
про | стягнення 553221,92 грн. |
за участю представників сторін: |
позивача | Лелеко В.В., |
відповідача | не з’явились, |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007 р. у справі № 1/234-07 (суддя: Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. (судді: Шуба І.К., Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановили господарські суди, 01.01.2003 р. ВАТ "ЕК"Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж (енергопостачальник) та ОКП „Жовтоводські електричні мережі” (споживач) уклали договір № 5 про постачання електричної енергії. Пунктами 7.5, 7.6 цього договору передбачено, що на підставі показів розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноваженими представниками сторін оформлюється акт про фіксацію показів розрахункових засобів обліку електричної енергії на початок і кінець розрахункового періоду; споживач за даними актами протягом 2 діб після розрахункового періоду складає і подає енергопостачальнику „Звіт про використану електроенергію”.
Відповідно до змісту п. 2.2.3 Договору споживач зобов’язаний оплачувати Енергопостачальнику вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії, розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку встановлюється з 1 числа місяця до того ж числа наступного місяця.
Позивач до позову додав розрахунок суми боргу за спожиту електроенергію відповідачем за травень 2004 р. станом на 01.05.2007 р. на суму 553221,92 грн., який проведено згідно з вимогами п. 7.25 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р. N 28 (у ред. від 22.08.2002 р. N 928).
У рахунку від 08.06.2004р. борг відповідача за спожиту ним електроенергію за травень 2004р. визначено позивачем у іншій сумі 65 672 грн. (т.1 а.с. 17).
Згідно вимог п. 7.25 та п. 7.8 Правил користування електричною енергією, (у ред. від 22.08.2002 р. № 928) у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин) визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.
Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку.
Позивач не виконував вищенаведені вимоги п. 7.8 Правил користування електричною енергією та п. 7.5 договору, укладеного сторонами, так як він не проводив фіксування показів спожитої відповідачем електроенергії; неможливість отримання даних про спожиту відповідачем електроенергію не доведено позивачем, останній докази щодо наявності цих обставин суду не надавав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, господарські суди прийшли до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Крім того, апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що надані 12.06.2008 р. позивачем додаткові докази, а саме копії актів про фіксацію показів розрахункових засобів обліку електричної енергії та акт про не допуск складені та підписані лише представниками позивача, в силу вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом, так як позивач не довів неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Доводи скаржника наведені у касаційній скарзі відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що господарський суд першої інстанції ухвалами від 11.06.2007 р., від 03.07.2007 р., від 16.10.2007 р. (а.с. 1, 34, 94 т.1) витребовував у позивача звіт за спірний період, а також зобов’язав представника позивача надати докази в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає, що підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні, оскільки вона є законною та обґрунтованою.
Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 р. у справі № 1/234-07 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : М. Михайлюк
Н. Мележик