ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
29 листопада 2006 р. |
№ 2-23/2702.1-2005 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кравчука Г.А., |
|
суддів: |
Данилової Т.Б., Шаргала В.І., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
на постанову |
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. |
|
у справі |
№ 2-23/2702.1-2005 |
|
господарського суду |
Автономної Республіки Крим |
|
за позовом |
суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
1) Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, 2) Управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим |
|
за участю |
Прокурора Автономної Республіки Крим |
|
про |
стягнення 877 683,13 грн. |
|
|
|
в судовому засіданні взяли участь представники:
|
позивача: |
ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1; |
|
відповідача 1: |
Шугалка Д.І., дов. № 14541/9/10 від 15.08.2006 р.; Губин О.С., дов. № 20416/9/ю від 28.11.2006 р.; |
|
відповідача 2: |
- не з'явились; |
|
прокуратури: |
Прасов О.О., прокурор відділу ГПУ, посв. № 112, вид. 25.09.2006 р.; |
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.11.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.І.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2003 р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -Підприємець) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просив стягнути з Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі -Інспекція) 867 683,13 грн. збитків та 10 000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2003 р. до участі у справі у якості другого відповідача залучено Управління державного казначейства Автономної Республіки Крим (далі -Управління).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-10.04.2003 р. позовні вимоги Підприємця задоволено частково: з Інспекції стягнуто 714 447,50 грн., а в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-10.04.2003 р. змінено шляхом викладення його резолютивної частини у такій редакції: “У позові ПП ОСОБА_1про відшкодування шкоди та моральної шкоди відмовити”.
Постановою Вищого господарського суду України від 17-24.06.2004 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.03.-10.04.2003 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 р. у частині вирішення спору про стягнення збитків скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим. В частині відмови у стягненні 10 000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди вказані рішення та постанова залишені без змін.
Під час нового розгляду справи Підприємець заявою НОМЕР_1. уточнив позовні вимоги та просив господарський суд Автономної Республіки Крим стягнути з Інспекції 1 025 199,03 грн. збитків.
Вимоги, викладені у вказаній заяві, Підприємець обґрунтовував тим, що:
- Інспекцією щодо нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 1482 КК України (у редакції 1960 р.);
- у забезпечення цивільного позову в інтересах держави на майно, яке йому належить (борошно пшеничне у кількості 390 000 кг), на підставі постанови слідчого було накладено арешт;
- ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.05.2001 р. вказане майно було передано на зберігання третім особам (громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) у забезпечення їх позовних вимог;
- ухвала Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.05.2001 р. була скасована ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2001 р.;
- з 12.09.2001 р. відповідальність за збереження кількості та якості відповідного майна мала нести Інспекція;
- 05.03.2002 р. вироком місцевого суду Київського району м. Сімферополя його було виправдано, а арешт на майно -скасовано;
- Інспекція необхідних дій, направлених на зберігання борошна пшеничного у кількості 390 000 кг, не виконувала, внаслідок чого воно було зіпсовано (що підтверджується висновком експерта);
- у результаті бездіяльності Інспекції йому завдано матеріальну шкоду у вигляді прямих збитків, пов'язаних з псуванням борошна та неодержанням прибутку від можливої реалізації цього борошна;
- відповідно до ст. 440 -442 УК УРСР, ст. ст. 19, 41, 62 Конституції України збитки, завдані бездіяльністю Інспекції, підлягають стягненню.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-10.03.2005 р. (суддя Іщенко Г.М) позовні вимоги Підприємця задоволено частково: з Інспекції стягнуто збитки у розмірі 940 472,83 грн., а у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 84 726,00 грн. відмовлено.
У частині часткового задоволення позовних вимог рішення мотивовано тим, що у результаті бездіяльності Інспекції та неприйнятті нею заходів щодо збереження арештованого майна (борошна пшеничного у кількості 390 000 кг) Підприємцю завдано матеріальну шкоду у вигляді прямих збитків, пов'язаних з псуванням борошна, та неодержаного прибутку від можливої реалізації даного борошна, а також збитки, пов'язані з одержанням висновку Регіонального підприємства Торгівельно-промислової палати Криму, які підлягають стягненню на підставі норм ЦК УРСР, ЦК України, ГК України та Конституції України.
У частині відмови у стягненні 84 726,00 грн. рішенням мотивовано тим, що норми ГПК України передбачають відшкодування у якості судових витрат сум, сплачених стороною лише адвокату, а не будь-якому представнику.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. (колегія суддів: Фенько Т.П., Градова О.Г., Черткова І.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-10.03.2005 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Підприємцем не доведено того, що борошно пшеничне у кількості 390 000 кг було зіпсовано саме у той період, коли знаходилось на відповідальному зберіганні в Інспекції, а не у період знаходження на відповідальному зберіганні у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто вина Інспекції у псуванні вказаного борошна відсутня.
Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р., у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.02.-10.03.2005 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємець обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при вирішенні спору були порушені ст. ст. 23, 24, 27, 11110 ГПК України, ст. ст. 440-442 ЦК УРСР, ст. ст. 19, 41 та 62 Конституції України, проігноровано ст. ст. 157 та 317 ЦПК України.
Інспекція та Управління не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора відділу Генеральної прокуратури України та представників Підприємця і Інспекції матеріали справи та доводи (вимоги) Підприємця, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:
- на підставі акту перевірки Підприємця Інспекцією щодо нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою ст. 1482 КК України (у редакції 1960 р.);
- 27.04.2001 р. постановою слідчого СВ податкової міліції Інспекції на майно Підприємця, у тому числи -борошно пшеничне у кількості 390 000 кг, з метою забезпечення цивільного позову було накладено арешт;
- ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.05.2001 р. борошно пшеничне у кількості 390 000 кг було передано на зберігання третім особам -громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3., у забезпечення їх позовних вимог;
- 17.05.2001 р. ухвала Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.05.2001 р. була виконана: борошно пшеничне у кількості 390 000 кг було передано громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3. по акту передачі, при цьому Інспекцію про відповідну передачу повідомлено не було, її працівники при передачі присутні не були;
- претензій щодо якості борошна пшеничного у кількості 390 000 кг під час його одержання від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходило;
- ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2001 р. було скасовано ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя від 14.05.2001 р.;
- працівники СВ податкової міліції Інспекції намагались виявити місцезнаходження борошна пшеничного у кількості 390 000 кг для забезпечення його збереження, але громадянка ОСОБА_2 відмовилась повідомити їм про це;
- 05.03.2002 р. вироком місцевого суду Київського району м. Сімферополя, який вступив у законну силу, Підприємця було виправдано, та скасовано арешт на його майно;
- згідно висновку Регіонального підприємства Торгово-промислової палати Криму від 19.06.2002 р. борошно пшеничне у кількості 390 000 кг не відповідає діючим на України вимогам та не може бути використано за своїм призначенням.
Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У справі відсутні докази зіпсування борошна пшеничного у кількості 390 000 кг саме у період його знаходження на відповідальному зберіганні в Інспекції. Крім того, відсутні і докази того, що псування вказаного борошна не відбулось під час його зберігання громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженням господарського суду апеляційної інстанції про те, що Підприємцем не доведено вини Інспекції у псуванні борошна пшеничного у кількості 390 000 кг.
Між тим, підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з:
- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;
- шкоди, завданої такою поведінкою;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;
- вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки вина Інспекції у псуванні борошна пшеничного у кількості 390 000 кг не доведена, то Інспекція не може нести відповідальність у вигляді відшкодування збитків.
Таким чином, апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив Підприємцю у задоволенні позовних вимог про стягнення з Інспекції збитків, завданих псуванням борошна пшеничного у кількості 390 000 кг.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.08.2003 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. , 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р. у справі № 2-23/2702.1-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.І. Шаргало