ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 33/195-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Данилової Т.Б., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Акціонерної компанії “Харківобленерго” |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. |
у справі | № 33/195-06 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | Акціонерної компанії “Харківобленерго” |
до | Відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства “Агрокомбінат “Слобожанський” |
про | стягнення 202 065,22 грн. та визнання недійсним додатку до договору |
в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача: | Солдатенко А.М., дов. № 01-62юр/3661 від 14.06.2006 р.; Швецов М.В., дов. № 01-62юр/1696 від 14.05.2006 р.; |
відповідача: | Лучко А.В., дов. № б/н від 07.06.2006 р.; |
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.11.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.І.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2005 р. Акціонерна компанія “Харківобленерго” (далі –Компанія) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просила стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Агрокомбінат “Слобожанський” (далі –Товариство) вартість електричної енергії у розмірі 202 065,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за зверненням Товариства Компанія провела у липні 2004 р. перерахунок спожитої Товариством електричної енергії із застосуванням тарифу як для споживача першого класу замість другого за період з 01.07.2001 р. по 30.09.2002 р., згідно якого у останнього станом на 01.08.2004 р. виникла переплата у розмірі 293 965,07 грн. У зв’язку з допущено помилкою у визначені класу споживача Компанія у листопаді 2004 р. відмінила проведений у липні 2004 р. перерахунок. Період, за який було відмінено перерахунок, становить з 01.05.2002 р. по 30.09.2002 р., а сума боргу складає 202 065,22 грн. Вказана сума, за твердженням Компанії, підлягає стягненню відповідно до норм ЦК України, Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.08.2002 р. № 928, далі –Правила) та Порядку визначення класів споживачів, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 р. № 1052 (далі –Порядок).
Заявою від 29.09.2005 р. (т. 1, а. с. 137 - 139)
Компанія уточнила позовні вимоги та просила господарський суд Харківської області визнати недійсним з моменту укладання додаток № 3.1 до Договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 р. (далі –Договір № 12) в частині визначення класу напруги п. п. 1 –7, 9 –23, 43, 44, 48 та стягнути з Товариства вартість електричної енергії у розмірі 202 065,22 грн.
Уточнені позовні вимоги обґрунтовано тим, що додаток 3.1 до Договору № 12, який визначає клас напруги, яку споживає Товариство, як перший, не відповідає вимогам законодавства України, а тому і перерахунок, здійснений Товариству на підставі вказаного додатку, здійснено неправомірно.
Заявою від 25.07.2006 р. (т. 2, а. с. 14-15) Компанія повторно уточнила позовні вимоги та просила господарський суд Харківської області визнати недійсним з моменту укладання додаток № 3.1 до Договору № 12 в частині визначення класу напруги п. п. 1, 2, 45, 46, 47 та 48 та стягнути з Товариства вартість електричної енергії у розмірі 202 065,22 грн.
Зазначені уточнення обґрунтовано тим, що виключена частина пунктів додатку № 3.1 до Договору № 12 була вказана ним в заяві від 29.09.2005 р. помилково.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2006 р. (суддя Савченко А.М.) в задоволенні позовних вимог Компанії відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. (колегія суддів: Карбань І.С., Кравець Т.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що додаток № 3.1 до Договору 12 підписаний уповноваженими особами Компанії та Товариства, відповідає діючим на час його підписання вимогами законодавства України, яке регулювало визначення класу споживача, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним і, відповідно, для стягнення з Товариства вартості електричної енергії у розмірі 202 065,22 грн.
Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р., у якій просить вказану постанову та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2006 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Компанія обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме –п. 4 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.12.2000 р. № 1180 “Про поділ споживачів та електричного обладнання на чотири класи напруги”, п. п. 7 та 9 Порядку, ст. 36 ГПК України.
Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслало відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. та рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2006 р. –без змін. Відзив мотивований тим, що доводи, наведені у касаційній скарзі Компанії, є необґрунтованими та такими, що не відповідають законодавству України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Компанії і Товариства, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Договір № 12, термін дії якого –до 11.12.2007 р., було укладено між Державною акціонерною енергопостачальною компанією “Харківобленерго” (правонаступником якої є Компанія) в особі Чугуєвського РЕС та Товариством 26.12.1996 р.
01.12.2000 р. Національною комісією регулювання електроенергетики України була прийнята постанова № 1180 “Про поділ споживачів та електричного обладнання на чотири класи напруги”, п. 4 якої зобов’язував всіх енергопостачальників, які здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території, та ліцензіатів з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами передбачити у відповідних договорах із споживачами код споживача, який визначає клас споживача при застосуванні чотирьох класів напруги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Договір № 12 не передбачав умови щодо визначення коду споживача, який визначає клас споживача при застосуванні чотирьох класів напруги, а Компанія не надала доказів того, що вона після набрання чинності постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.12.2000 р. № 1180 “Про поділ споживачів та електричного обладнання на чотири класи напруги” у спірний період зверталась до Товариства з пропозицією щодо внесення до вказаного договору відповідних змін або доповнень.
Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено та наявними у справі матеріалами підтверджується, що Товариство споживає електричну енергію від мереж Статутного територіального галузевого об’єднання “Південна залізниця”, яке, в свою чергу, споживає електричну енергію від мереж Компанії і розраховується за тарифом, встановленим для споживачів першого класу напруги.
Відповідно до п. 1.2 Правил (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
основний споживач –споживач електричної енергії або власник електричних мереж, мережі якого безпосередньо підключені до мереж електропередавальної організації або до магістральних (міждержавних) електромереж та який передає частину електроенергії своїми електромережами субспоживачам;
субспоживач –споживач, якому електрична енергія постачається електропостачальною організацією через мережі електропередавальних організацій та основного споживача, до мереж якого він приєднаний.
Таким чином, Товариство виступає субспоживачем, а Статутне територіальне галузеве об’єднання “Південна залізниця” –основним споживачем.
Згідно з п. 7 Порядку (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), субспоживачам першої групи клас споживача визначається за ступенем напруги на межі балансового розподілу електричних мереж електропередавальної організації і основного споживача незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача.
У зв’язку з чим колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що виходячи з вимог Правил та Порядку (у редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин), визначення Товариству класу споживача напруги має відбуватись за ступенем напруги на межі балансового розподілу електричних мереж електропередавальної організації (Компанії) і основного споживача (Статутного територіального галузевого об’єднання “Південна залізниця”) незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача (Статутного територіального галузевого об’єднання “Південна залізниця”) та субспоживача (Товариства), тобто, Товариство стосовно деяких місць встановлення розрахункових приладів, які визначені у п. п. 1, 2, 45, 46 47 та 48 Додатку 3.1 до Договору № 12, який було підписано 30.06.2004 р., є споживачем першого класу напруги.
Наведене спростовує посилання Компанії на те, що п. п. 1, 2, 45, 46 47 та 48 Додатку 3.1 до Договору № 12 не відповідають вимогам законодавства України, яке регулювало визначення класу споживача, а тому висновки місцевого та апеляційного господарських судів про укладення вказаного додатку у відповідності з вимогами законодавства України є обґрунтованим.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної компанії “Харківобленерго” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2006 р. у справі № 33/195-06 господарського суду Харківської області залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.І. Шаргало