ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.11.2006 р. справа розглядається колегією суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. -головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.І.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2005 р. суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -Підприємець) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Відділу державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області (далі -Відділ) 164 230,00 грн. збитків.

Позовні вимоги Підприємець обґрунтовував тим, що у ніч на 29.04.2004 р., під час здійснення Відділом на підставі договору НОМЕР_2 на централізовану охорону об'єктів підрозділом Державної служби охорони від 10.08.2002 р. (далі -Договір НОМЕР_2) охорони магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, невідомими особами з вказаного магазину здійснено крадіжку товарно-матеріальних цінностей на суму 164 230,00 грн., які підлягають відшкодуванню Відділом.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 р. (суддя Кропивна Л.В.) у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. (колегія суддів: Краєвська М.В., Дух Я.В., Зданкевич З.І.) рішення господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 р. залишено без змін.

Вказані судові акти мотивовані тим, що під час крадіжки, яка сталась у ніч на 29.04.2004 р., мали місце обставини, за яких Договір НОМЕР_2 виключає відповідальність Відділення, а саме -технічне укріплення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідало Галузевим стандартам України (ГСТУ 78.11.001-98) “Укріпленість об'єктів, що охороняються за допомогою пультів централізованого спостереження Державної служби охорони. Загальні технічні вимоги”.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 р., у якій просить вказані судові акти скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємець обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору порушили норми матеріального та процесуального права (але не зазначено, які саме), дійшли до необґрунтованих висновків та дали неправильну оцінку доказам по справі.

Відділ скористався правом, наданим ст. 111² ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Відділ обґрунтовує тим, що доводи Підприємця, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а прийняті по справі рішення та постанова відповідають вимогам законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника Підприємця матеріали справи та доводи, викладені, відповідно, у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- пп. “є” п. 7.1.2 Договору НОМЕР_2 встановлює, що Відділ звільняється від відповідальності за збитки, допущені при відсутності його вини у їх спричиненні, зокрема, за крадіжку майна, що охороняється, якщо органами дізнання, слідства або судом буде встановлено, що крадіжку допущено у зв'язку з невиконанням замовником (Підприємцем) у строки, встановлені двостороннім актом, вимог по технічному зміцненню об'єкта чи додатковому встановленню сигналізації, якщо це стало умовою здійснення крадіжки;

- п. 9.2 Договору НОМЕР_2 визначає, що до усунення Підприємцем усіх вказаних в акті обстеження об'єкта недоліків Відділ на підставі пп. “є” п. 7.1.2 договору звільняється від майнової відповідальності за крадіжку майна на цьому об'єкті;

- в акті обстеження об'єкту та перевірки працездатності ОПС від 25.11.2003 р., який підписаний Підприємцем, зафіксовані недоліки, що стосуються технічної укріпленості об'єкта (магазину ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме -невідповідність стін, перегородок, перекриття, вхідних дверей, віконних перерізів вимогам ГСТУ 78.11.001-98, а також містяться вказівки щодо усунення цих недоліків;

- Підприємець не виконав вимог, наведених в акті обстеження об'єкту та перевірки працездатності ОПС від 25.11.2003 р.;

- проникнення невідомих осіб у приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 сталось внаслідок зламу зовнішніх ролетів вхідних дверей та розбиття  склопакету цих дверей.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що крадіжка товарно-матеріальних цінностей з магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 сталась за наявності обставин, які, відповідно до Договору НОМЕР_2, виключають відповідальність Відділу.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ та 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 р. у справі № 9/80-1078 господарського суду Тернопільської області  залишити без задоволення, а вказану постанову -без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         Т.Б. Данилова

 Суддя                                                                         В.І. Шаргало