Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 квітня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого Павліченка С.В.
суддів: Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі - Калинич С.І.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, переданих на виконання довіреності ,-
в с т а н о в и л а :
У березні 2012 року ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат ОСОБА_3, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою, про визнання за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1; та квартиру АДРЕСА_2.
Свою позовну вимогу обґрунтовує тим, що всупереч довіреності від 06.09.2007р., виданої на ім'я ОСОБА_4, відповідачка у відносинах з приводу купівлі вищевказаних квартир діяла від його особистого імені, а не виконуючи умови довіреності, щодо придбання квартири на кошти ОСОБА_2, на його ім'я, тим самим, на думку позивача, відповідачка вводила його в оману, та володіла його квартирами, чим порушила його право на приватну власність та не виконала умови довіреності-угоди.
18 травня 2012 року ОСОБА_3, в інтересах ОСОБА_2, змінив предмет позову, відповідно до якого позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 1 584 286,00 (Один мільйон п'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість гривень 00 копійок) грн. переданих на виконання довіреності від 06.09.2007р.. виданої на ім'я ОСОБА_4 у зв'язку із її невиконанням та вирішити питання про судові витрати.
Змінені позовні вимоги ОСОБА_2, мотивуються тим що, 28 липня 1990 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4, про що в сільській раді с. Загаття, Іршавського району зроблений актовий запис №16. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
В 2000 році позивач виїхав до Росії на заробітки, відповідачка залишилася проживати в м. Ужгород. Протягом усього часу позивач матеріально підтримував своїх дітей з дружиною, хоча разом з ними не проживав.
У 2007 році позивач вирішив придбати дві квартири в м. Ужгород, для подальшого проживання в них у м. Ужгород. Враховуючи той факт, що він проживав за кордоном, вирішив доручити придбання квартири в м. Ужгород відповідачці, для чого надав їй довіреність від 06.09.2007р. на ім'я ОСОБА_4 що посвідчена в нотаріальній формі. Відповідно до вказаної довіреності, ОСОБА_2, доручив ОСОБА_4 придбати за ціну та на умовах на власний розсуд будь-яку квартиру (квартири) на свій вибір в м. Ужгород, для чого надав їй усі повноваження необхідні для вчинення дій пов'язаних з придбанням квартир, вносити попередньо плату за квартири, оформлення придбаних квартир на його ім'я.
Для чого, протягом 2007-2011р.р. перерахував відповідачці кошти у розмірі 188 900,000 дол. США, 6 800,00 Євро, 23 000,00 російських рублів, що в еквіваленті в українських гривнях становить 1 584 286,00 (Один мільйон п'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість гривень 00 копійок), згідно офіційного курсу НБУ на дату звернення до суду. Дані кошти були перераховані відповідачці та призначені для купівлі квартир, які були погоджені з ОСОБА_2, та розташовані за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4.
В грудні 2011 року, позивач через Інтернет - оголошення дізнався, що одна із квартир, яку він доручив придбати відповідачці - продається. Відповідачка пояснила позивачу, що квартири, за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 придбані нею особисто, і позивач не може на них претендувати, так як відповідачка розірвала шлюб з позивачем у 2003 році, а тому, квартири являються її особистою приватною власністю. Крім цього відповідачка відмовляється повернути позивачеві кошти надані на купівлю вищевказаних квартир, у зв'язку із чим він звернувся до суду.
Беручи до уваги вказані обставини ОСОБА_2, просив суд врахувати, що ОСОБА_4 діяла всупереч довіреності, у відносинах з приводу купівлі квартир діяла від свого особистого імені, а не від імені ОСОБА_2, як це передбачено довіреністю, тому відповідач, зобов'язана повернути йому надані кошти, оскільки фактично відповідачка відмовилася від виконання договору доручення, що тягне за собою припинення договору доручення з усіма наслідками передбаченими ЦК України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 1 584 286,00 (Один мільйон п'ятсот вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят шість гривень 00 копійок). Також стягнуто 3 219,00 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Зокрема посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надала доказів про неможливість виконати умови довіреності від 06.09.2007 року, крім того вона не повідомила позивача про відмову від виконання умов довіреності. Також, при купівлі квартир, відповідачка діяла у власних інтересах та від власного імені всупереч умов договору доручення.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З позовної заяви вбачається, що підставою для пред'явлення позивачем позову про стягнення грошових коштів стало те, що дані кошти відповідачці передавалися для купівлі квартир у м. Ужгороді на умовах передбачених довіреністю. Так, як відповідачка не виконала умови довіреності то вважав, що він має право на повернення даних коштів.
Як вбачається із матеріалів справи, 28 липня 1990 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_4 про що в сільській раді с. Загаття, Іршавського району зроблений актовий запис №16. Від шлюбу у них народилося двоє дітей : ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 серпня 2003 року шлюб між сторонами розірвано. 06 вересня 2007 року, ОСОБА_2 видав ОСОБА_4 довіреність посвідченою нотаріусом ОСОБА_8, за № 4851, якою уповноважив ОСОБА_4 придбати за ціну та на умовах на власний розсуд будь-яку квартиру (чи частку квартири) на свій вибір в м. Ужгороді та отримувати різні довідки в тому числі в БТІ, банківських установах, паспортному столі, житлово-комунальних службах, інформаційно-розрахунковому центрі, архівах, ІФНС, управлінні архітектури і містобудування, та інших установах та організаціях м. Ужгорода, у випадку необхідності отримувати дублікати правовстановлюючих документів, підписати договір купівлі-продажу і передавальний акт, оплатити покупку, зареєструвати договір і право власності в Управлінні реєстраційної служби по м. Ужгород, внести зміни в ЄДРП по вказаному об'єкту, з правом отримання свідоцтва про державну реєстрацію права і всіх необхідних зареєстрованих документів, робити від його імені заяви, підписатися за нього і вчиняти всі дії, пов'язані з виконання цього доручення.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Проте в довіреності не зазначено конкретних юридичних дій, які належало вчинити ОСОБА_4 та взагалі не вказано про необхідність передачі якихось грошових сум.
Дана довіреність не є двостороннім договором в розумінні закону (ч.3ст. 626 ЦК України) і не створює жодних обов'язків для відповідачки.
З матеріалів справи та змісту довіреності від 06.09.2007 року вбачається, що позивач односторонньо уповноважив ОСОБА_4 на вчинення певних дій. Жодного зобов'язання за одностороннім правочином здійсненим позивачем довіреністю у відповідача не має.
Оскільки факт укладення договору доручення позивачем не доведений, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми коштів.
Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи квитанцій про здійснення переказів коштів позивач ОСОБА_2 надсилав дані кошти не для виконання вищезазначеної довіреності, а на поточні видатки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для задоволення позову вказаних у позовній заяві ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області ,-
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів, переданих на виконання довіреності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді