РІШЕННЯ 2-3155/07

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2007 року Київський районний суд м. Донецька у складі:

головуючогосудді Малютіної Н.М.,

при секретаріШептульової С.Ю.,

за участю представника позивачаОСОБА_1

за участю представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позивною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на домоволодіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що він та відповідач є рідними братами і власниками в рівних долях домоволодіння № 20 по вул. Курашова у м. Донецьку. Домоволодіння в натурі між ним та ОСОБА_5 розділено не було, відповідач ним фактично не користувався і не проживав. Продовж часу, яким вони є власниками домоволодіння, ОСОБА_3 постійно проживає у будинку, сплачує комунальні послуги, робить необхідний ремонт, перепланував будинок, збільшивши його жилу площу, за рахунок чого його доля у праві спільної часткової власності збільшилась.

Внаслідок того, що відповідач фактично проживає за межами України, отримати витяг з реєстру прав власників внаслідок існування самочинного будівництва він не може, тому визнати право власності на все домоволодіння він може в судовому порядку, тому він просить визнати за ним право власності на ціле домоволодіння за адресою : м. Донецьк, вул. Курашова, 20, яке складається з житлового будинку літер „А-1" загальною площею 65,1 кв.м., жилою площею 35,2 кв.м., гаража літер 3-2", оглядової ями літер „в", душу літер „Е", навісу літер „Ж", вигрібної ями літер „И", водопроводу та огородження № 1-3.

В попередньому судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЩІК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено наступне:

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками в рівних долях домоволодіння №20 по вул. Курашова у м. Донецьку. Ця обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 15 вересня 1992 року, яке посвідчено державним нотаріусом Шостої донецької дежавної нотаріальної контори, зареєстровано за№ 2-1781, в БТІ м. Донецька 21 березня 1994 року за № 5991 (ах. 6).

ОСОБА_3 постійно проживав у даному будинку, сплачував комунальні послуги, робив необхідний рмонт, перепланував будинок, збільшив його жилу площу, що підтверджується технічним паспортом (ах. 7-9 ),з якого вбачається, що домоволодіння № 20 по вул. Курашова у м. Донецьку, є окремо разташованим будинком літер „А-1" загальною площею 65,1 кв.м., жилою площею 35,2 кв.м., гаража літер ,3-2", оглядової ями літер „в", душу літер „Е", навісу літер „Ж", вигрібної ями літер „И", водопроводу та огородження № 1-3.

В матеріалах данної справи є заява (ах. 10), де зазначено, що ОСОБА_5 відмовляється від своєї частки спадщини за заповітом від 15 вересня 1992 року, яке посвідчено державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори, зареєстровано за № 2-1781 по вул. Курашова, буд. 20 м. Донецька на користь ОСОБА_3

У відповідності до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

2

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельнії ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокремо із правочиніа

Позивач постійно проживав в домоволодінні № 20 по вул Курашова у м. Донецьку, сплачував комунальні послуги, робив необхідний ремонт, перепланував будинок, збільшив його жилу площу, про що свідчить технічний пасорт на житловий будинок та проти цього не заперечує представник відповідача.

Відповіде до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продожує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п"яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давніть), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Внаслідок того, що відповідач фактично проживає за межами України, він домоволодінням № 20 по вул. Курашова в м. Донецьку не користувався і не проживав, домоволодіння в натурі між ним та позивачем розділено не було.

У відповідності до ст. 357 ч.1 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є власниками в рівних долях домоволодіння № 20 по вул. Курашова у м. Донецьку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 15 вересня 1992 року, яке посвідчено державним нотаріусом Шостої донецької державної контори, зареєстровано за № 2-1781, в БТІ м. Донецька 21 березня 1994 року за № 5991.

Згідно ст. 363 ч.1 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленністю сторін.

В матеріалах даної справи є заява, де зазначено, що ОСОБА_5 відмовляється від своєї частки спадщини за заповітом від 15 вересня 1992 року, яке посвідчено державним нотаріусом Шостої донецької державної нотаріальної контори, зареєстровано за № 2-1781 по вул. Курашова, буд. 20 м. Донецька на користь ОСОБА_3

З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння обгрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. ст. 328,331,334,344,355,356-358,363,376,365 ЦК України 10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на домоволодіння - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння за адресою: м. Донецьк, вул. Курашова, будинок 20, яке складається з житлового будинку літер „А-1" загальною площею 65,1 кв.м., жилою площею 35,2 кв.м., гаража літер „В-2", оглядової ями літер „в", душу літер „Е", навіс літер „Ж", вигрібної ями літер „И", водопроводу та огоодження №1-3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.