Справа №22а/4129                                                              Головуючий у суді 1 інст..-Якухно О.М.

Категорія 26                                                                           Доповідач у суді II інст.-.Товянська О.В.

ПОСТАНОВА Іменем   України

22 листопада 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі :

головуючого :  судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Забеліній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Овручпобутсер-віс", відділення державного казначейства в Овруцькому районі Житомир­ської області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення ко­штів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист гро­мадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом. Просила стягнути з відповідачів заборгованість за останні три роки по виплатах, передбачених ст.ст. 37,39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначила, що такі виплати проводились у розмірах, встановлених Поста­новою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що су­перечить в частині розміру цих виплат вимогам Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 жовт­ня 2005 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з при­йняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, допомоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Суд встановив, що позивач постійно проживає та працює на радіоактив­но забрудненій території і відповідно до ст.37 Закону має право на щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування міс­цевого виробництва у розмірі 30% від мінімальної зарплати. На підставі ст.39 За­кону як особа, що проживає та працює на території радіоактивного забруднення -право на доплату в розмірі однієї мінімальної зарплати.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивач за останні три роки отримував виплати у відповідності із встано­вленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком викори­стання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль­ської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової частини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах, оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, постанова підлягає скасуванню з відмо­вою у позові.

Суд встановив, що позивач одержувала виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задово­льнити. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2005 року скасувати і прийняти нову постанову про відмову ОСОБА_1 у позові до ВАТ "Овручпобутсервіс", відділення державного ка­значейства в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адмініст­рації Житомирської області про стягнення невиплачених коштів за безпідстав­ністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою Апеляційного суду.