Справа №22а/4280                                                       Головуючий у суді 1 інст.:Ваховський В.Л.

Категорія 26                                                                   Доповідач у суді 11 інст.:Товянська О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

22 листопада 2006 року Апеляційний суд Житомирської області у складі

головуючого :  судді Франовської К.С. суддів : Широкової Л.В. Товянської О.В. при секретарі : Забеліній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністра­тивну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пращ та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністра­ції, Державного підприємства «Овруцько-Народицький спецлісгосп», Голо­вного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення кошті, передбачених За­коном України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту на­селення Овруцької районної державної адміністрації на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2005 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість за останні три ро­ки по виплатах, передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що такі виплати проводились у розмірах, встановлених постановою Кабіне­ту Міністрів України № 836 від 26 липня 1996р. «Про компенсаційні виплати осо­бам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суперечить в ча­стині розміру цих виплат вимогам Закону «Про статус і соціальний захист грома­дян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2005 року позов задоволено.

В апеляційний скарзі Управління праці та соціального захисту насе­лення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про­сить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Всі виплати, передбачені Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи» повинні виплачуватись у розмірах, визначених Постановою Ка­бінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні ви­плати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кра­тному відношенні до мінімальної зарплати. Апелянт також вказує на відсутність коштів для виплат у розмірах, понад встановлені названою постановою.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення - скасуванню з при­йняттям постанови про відмову у позові з таких підстав.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держа­ви на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків ви­значають виключно законом про Державний бюджет України.

Згідно із статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються в порядку в межах обсягів призначень, передбачених в Державному бюджеті Укра­їни на відповідні бюджетні програми.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраж­дали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам, які по­страждали внаслідок. Чорнобильської катастрофи, виплачуються щомісячні випла­ти на потерпілу дитину, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва, компенсації за роботу на території радіоактивного забру­днення, за шкоду, заподіяну здоров»ю та щорічну допомогу на оздоровлення, до­помоги, розміри яких залежать від встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Постанови КМ України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катас­трофи», позивачка за останні три роки отримувала виплати у відповідності із встановленим Постановою КМ України від 20 червня 2000 року №987 Порядком використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чор­нобильської катастрофи та соціального захисту населення, в межах видаткової ча-стини бюджету на кожен рік.

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості держави перед позивачем по виплаті допомоги та доплати у вказаних у рішенні розмірах , оскільки згідно зі ст. 62 Закону «Про ста­тус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка­тастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у поряд­ку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної вико­навчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпо­рядкованості та форм власності.

За таких обставин, коли судом першої інстанції не застосовано матеріаль­ний закон, який підлягав застосуванню, рішення підлягає скасуванню з ухвален­ням нового.

Суд встановив, що позивач одержував виплати у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України.

Аналізуючи наведені норми законодавства, що регулюють спірні право­відносини, Апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстав для задо­волення позову немає.

У зв'язку з цим Апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і постановляє про відмову у позові.

Керуючись ст. 196,198,199,202,205,207 КАС України, Апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 вересня 2005 року скасувати і постановити про відмову ОСОБА_1 у позові до Управління праці та соціального захисту населення Овруць­кої районної державної адміністрації, Державного підприємства «Овруцько-Народнцький спец лісгосп», Головного управління праці та соціального за­хисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стяг­нення невиплачених коштів за безпідставністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного

суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили постановою

Апеляційного суду.