РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/423/13Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

"09" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І., Авраміді Т.С.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Феодосія в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_8, Фонд комунального майна м. Феодосія про витребування майна від добросовісного набувача, за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2013 року,

В С Т А Н ОВ И Л А :

У квітні 2011 року заступник прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8, Фонду комунального майна м. Феодосія про витребування майна - вбудованого нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84,8 кв.м., власником якого є ОСОБА_6, від добросовісного набувача ОСОБА_8

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів від 22 серпня 2001 року придбала у представництва Фонду майна АР Крим у м. Феодосія об'єкт вбудованого нежилого приміщення літ. «А» в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84,8 кв.м., та набула права власності на цю нерухомість. Зазначений об'єкт нерухомості за оплатним договором 06 травня 2008 року також придбав ОСОБА_8, якій є добросовісним набувачем, оскільки не знав та не міг знати, що Фонд комунального майна м. Феодосія не мав права на відчуження цієї нерухомості у зв'язку з належністю цього майна позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2001 року. Волевиявлення ОСОБА_6 на передачу належного їй майна іншій особі не було.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 01 серпня 2012 року у задоволенні позову заступника прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 було відмовлено за відсутності підстав для задоволення віндікаційного позову.

Ухвалою Вишого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 12 грудня 2012 року вищевказані судові рішення були скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

01 лютого 2013 року заступник прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6, уточнивши позовні вимоги звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, у якому просив витребувати спірне нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_6 у добросовісного набувача - ОСОБА_7 та передати це майно ОСОБА_6

Уточнення позову мотивовані тим, що ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 14листопада 2012 року придбала у ОСОБА_8 спірне нерухоме майно, якому наданий статус жилого, а саме: квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_7 є добросовісним набувачем, оскільки не знала та не могла знати, що Фонд комунального майна м. Феодосія не мав права на відчуження цієї нерухомості.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року у позові заступника прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 відмовлено.

У апеляційній скарзі заступник прокурора м. Феодосії ставить питання про скасування зазначеного рішення та ухвалення нового - про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов помилковому висновку про те, що предмет позову - нежилі приміщення по АДРЕСА_1 на час розгляду справи відсутні, оскільки мають статус квартири.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що об'єкт нерухомості, який належав на праві власності позивачці та вибув з її володіння поза її волі, на час пред'явлення позову зазнав таких змін, що втратив властиві ознаки, які його індивідуалізували на час виникнення права власності на нього у ОСОБА_6 Власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 80,8 кв.м., жилою площею 31,2 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2012р. є ОСОБА_7, доказів на підтвердження належності ОСОБА_7 вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 84,8 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 суду не надано, тому відсутні підстави для застосування положення ч.1 ст. 388 ЦК України.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом установлено, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів №210 від 22 серпня 2001 року ОСОБА_6 придбала у представництва Фонду майна АР Крим вбудоване нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в літ. «А», загальною площею 84,8 кв.м., яке належало Феодосійській міській раді.

Зазначене нежиле приміщення складається з: 4 - контора, пл. 8 кв.м., 5 - кімната персоналу пл.9,5 кв.м., 6 - підсобне, пл.32,9 кв.м., підсобне, пл. 20,6 кв.м., 10- туалету пл.1.4 кв.м., 11- душова пл.2,6 кв.м., 12- коридор пл.9,8 кв.м.

Пунктами 1.2, 3.1 та 3.2 цього Договору передбачено, що право власності на вбудоване нежиле приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору; передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний термін після нотаріального посвідчення цього Договору; передача об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами (а.с. 123).

Акт прийому-передачі зазначеного майна підписано ОСОБА_6 та уповноваженим представником представництва Фонду майна АР Крим у м. Феодосії 22 серпня 2001 року (а.с.9).

Згідно довідки Феодосійського МБРТІ № 01-2/1042 від 11.06.2012 року право власності навказаний об'єкт за ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу №210 від 22.08.2001 року не зареєстроване (а.с.209).

Згідно зі ст. 128 ЦК України (в редакції чинній на час відчуження зазначеного об'єкту нерухомості) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Виходячи з аналізу цієї норми закону, право власності на зазначений об'єкт нерухомості виникло у ОСОБА_6 з моменту передачі об'єкту нерухомості, тобто з 22 серпня 2001 року.

06 травня 2008 року між Фондом комунального майна м. Феодосії та ОСОБА_8 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу комунального майна, за яким останній придбав нежилі приміщення 2-Н в жилому будинку літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 84,8 кв.м. (а.с. 4-5).

У даному договорі зазначено, що вказане майно є комунальною власністю та право власності на нього зареєстровано за територіальною громадою м. Феодосія в особі Феодосійської міської ради згідно свідоцтва про право власності, виданого 29 лютого 2008 року на підставі рішень виконавчого комітету Феодосійської міської ради №1458 від 16 листопада 2007 року та №187 від 15 лютого 2008 року (а.с. 66-69 т.1).

Згідно з п. 1.2.1 цього Договору нежилі приміщення у житловому приміщенні літер «А» складається у цілому із: 1 - нежиле приміщення, пл. 8 кв.м., 2 - нежиле приміщення, пл. 9,8 кв.м., 3 - нежиле приміщення, пл. 1,4 кв.м., 4 - нежиле приміщення, пл. 9,5 кв.м., 5 - нежиле приміщення , пл. 2,6 кв.м., 6 - нежиле приміщення, пл. 32,9 кв.м., 7 - нежиле приміщення, пл. 20,6 кв.м. Загальна площа приміщень - 84,8 кв.м.

З аналізу фактичних обставин справи та наданих доказів випливає, що об'єкт нерухомості - вбудоване нежиле приміщення в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 84,8 кв.м., який належав на праві власності ОСОБА_6, вибув з її володіння поза її волі.

Судом також встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_8 придбані ті самі нежили приміщення, що були продані за договором купівлі-продажу № 210 від 22 серпня 2001 року групи інвентарних об'єктів представництвом Фонду майна АР Крим у м. Феодосії ОСОБА_6

Отже, за наявності дійсного, не оспореного договору купівлі-продажу № 210 від 22 серпня 2001 року групи інвентарних об'єктів Феодосійська міська рада не мала права відчужувати нерухоме майно, яке належало іншій особі, а саме ОСОБА_6

Згідно з актом міжвідомчої комісії виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 20 квітня 2010 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 437 від 27.05.2010 року, нежилі приміщення № 2-Н площею 84,8 м2, по АДРЕСА_1 визнані придатними для постійного проживання у якості однокімнатної, благоустроєної, ізольованої квартири під НОМЕР_1 з жилою площею 31, 2 м.2, общей площею 80,8 кв.м. (а.с. 139т.).

Право власності ОСОБА_8 на зазначену квартиру зареєстроване 03.06.2010 року на підставі свідоцтва про право власності САС 809884 від 03.06.2010 року, виданого виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим (а.с. 23, 47 т.1).

З прояснень ОСОБА_8 у суді апеляційної інстанції встановлено, що зміна розміру общої площі вбудованого приміщення з 84,8 кв.м. до 80,8 кв.м. виникло внаслідок ремонту цього приміщення.

14 листопада 2012 року за договором купівлі-продажу вказаної квартири, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, остання придбала квартиру та зареєструвала за собою право власності в електронному реєстрі прав власності 04.12.2012р., реєстраційний номер 21341089 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 80,8 кв.м., житловою площею 31,2 кв.м. (а.с. 74-78 т. 2)

Положеннями ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема, ст. 387 цього Кодексу, яка надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом зазначених правових норм суд повинен установити, що майно вибуло з володіння власника або володіння особи, якій воно було передане власником у користування, у силу зазначених обставин, а також, що набувач придбав це майно за відплатним договором і що він не знав і не міг знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з незаконного володіння.

При цьому, за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що нежилі приміщення 2-Н в жилому будинку літ. «А» по АДРЕСА_1, загальною площею 84,8 кв.м., які є власністю ОСОБА_6, придбано ОСОБА_8 не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно- Феодосійської міької ради (а.с.66-69 т.1). ОСОБА_8 та ОСОБА_7, набуваючи спірне нерухоме майно за відплатним договором, не знали і не могли знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, нерухоме майно, яке вибуло з володіння ОСОБА_6 поза її волі, набуло статус окремої квартири, втратило індивідуальні ознаки, які визначали його як нежилі приміщення, а позивач ОСОБА_6 не була власником вказаної квартири, тому норма ст. 388 ЦК України на дані правовідносини не поширюється.

Крім того, суд посилався на те, що вказаний договір купівлі-продажу квартири від 14.11.2012 року не розірваний, не визнаний недійсним, відсутні докази належності ОСОБА_7 вбудованого нежилого приміщення площею 84,8 кв., що за договором купівлі-продажу № 210 від 22 серпня 2001 року є власністю ОСОБА_6

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони суперечать обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Так доказами, які є в матеріалах справи, достовірно підтверджено, що саме ті нежилі приміщення, що 22 серпня 2001 року набула у власність ОСОБА_6, 06 травня 2008 року було продано Фондом комунального майна м. Феодосії ОСОБА_8 Зробивши ремонт цього приміщення та отримавши на нього статус квартири, останній продав його 14 листопада 2012 року ОСОБА_7 Зазначені обставини, а ні відповідачем, а ні третьїми особами не оспорювались.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсних правочинів. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, на вказане роз'яснення Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув та дійшов помилковому висновку щодо відсутності підстав для застосування положення ст. 388 ЦК України на дані правовідносини.

Посилання суду щодо не оскарження договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суперечить вимогам закону, оскільки позивачка не є стороною укладеного договору, а є власником спірного нерухомого майна, права якої підлягають захисту шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Постановою Севастопольський апеляційний господарський суду від 19 лютого 2013 рокускасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 грудня 2012 року з прийняттям нового рішення про задоволенн позов заступника прокурора міста Феодосії вінтересах ОСОБА_6 Скасувано рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради "Про оформлення свідоцтва про право власності" від 16 листопада 2007 року № 1458 в частині оформлення права власності за Феодосійською міською територіальною громадою в особі міської ради на нерухоме майно: нежитлові приміщення, напівпідвал, в житловому будинку літер. «А», загальною площею 84,8 кв.м, що складається з: 1 - нежитлове приміщення, пл.8,0 кв.м., 2-нежитлове приміщення, пл.9,8 кв.м., 3-нежитлове приміщення, пл.1,4 кв.м., 4-нежитлове приміщення, пл.9,5 кв.м., 5-нежитлове приміщення, пл.2,6 кв.м., 6-нежитлове приміщення, пл.32,9 кв.м., 7-нежитлове приміщення, пл.20,6 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1 Скасувано рішення Феодосійської міської ради "Про доповнення до Переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації" від 27 листопада 2007 року № 1222 в частині включення до переліку майна належного до приватизації: нежитлових приміщень напівпідвал, в житловому будинку літер. «А», площею 84,8 кв.м., в житловому будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 Скасувано наказ Фонду комунального майна в м.Феодосії "Про прийняття рішення про приватизацію об'єкта комунальної власності" від 03 березня 2008 року № 71. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від 06 травня 2008 року нежитлових приміщень у житловому будинку літер. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 2-н, який укладений між Фондом комунального майна міста Феодосії та ОСОБА_8 (а.с.155-158).

На підставі ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено що власником спірного майна на час розгляду справи є позивачка.

Отже, вимоги про про витребування цього майна: приміщення загальною площею 80,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню відповідно положень ч.1ст. 388 ЦК України.

Відповідно до п.п.3,4 ч. 1 ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків сду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог прокурора м. Феодосія в інтересах ОСОБА_6 про витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до вимог частини 5 статті 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 4155 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п. 2 ч. 2, 309 п.п.3,4 ч. 1, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Феодосії в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги прокурора м. Феодосія в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про витребування майна від добросовісного набувача задовольнити.

Витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 приміщення загальною площею 80,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_7 користь держави судовий збір у розмірі 4155 грн. (чотири тисячи сто п'ятдесят пять).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Т.С.Авраміді