АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/2739/2013 Головуючий у 1 інстанції - Вовк С.В. Суддя-доповідач: Соколова В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання правочину, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила розірвати договір довічного утримання (догляду) укладений 03.07.2009 між нею (відчужувачем) та її онукою ОСОБА_3(набувачем), посвідчений державним нотаріусом Шостої КДНК Гуль Л.О., зареєстрований в реєстрі за № 3-1610. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що після укладення спірного договору, відповідач втратила інтерес до неї, не провідує її, не цікавиться її самопочуттям, місячне матеріальне забезпечення у розмірі 300 гривень, в тому числі з урахуванням індексації не надає, догляд за нею не здійснює, хоча в силу слабкого здоров'я (їй встановлена 2-ї групи інвалідності) та 86-річного віку, вона потребує стороннього догляду, допомоги та підтримки.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2012 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання правочину - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, представником позивача подано апеляційну скаргу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази позивача та не дав їм належної правової оцінки, а тому дійшов до помилкового висновку щодо належного виконання умов договору відповідачем. Вважаючи оскаржуване рішення суду необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір виконувався, позивачу надавалось грошове утримання, її доглядала відповідач та члени її сім'ї - батько ОСОБА_5, мати ОСОБА_6, що єдиною метою звернення позивача до суду є повернення квартири, в якій вона проживала раніше і проживає зараз, собі у власність. Тому, виходячи із засад справедливості та розумності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не вважає за можливе.
Згідно ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Виходячи з положень ст.ст. 749-751 ЦК України набувач за договором довічного утримання наділений наступними обов'язками:
§ надавати відчужувану різні види матеріального забезпечення, в тому числі у грошовій оцінці, що підлягає індексації;
§ здійснювати догляд, у строки та на умовах передбачених договором;
§ забезпечити набувача житлом;
§ поховати відчужувача.
Відповідно до положення ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
2) на вимогу набувача.
Як вбачається із матеріалів справи, і це було встановлено судом, 03.07.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір довічного утримання, відповідно до якого відчужувач ОСОБА_2 передала, а набувач ОСОБА_3 прийняла у власність, на умовах цього договору, квартиру, розташовану в АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею - 44,00 кв.м., жилою площею - 26,60 кв.м.
Згідно п. п. 2.1., 2.2., 2.3 договору довічного утримання (догляду), матеріальне забезпечення і утримання (догляд), яке щомісячно має надаватись відчужувачу, оцінюється сторонами у сумі 300,00 грн.. ОСОБА_3 зобов'язалась повністю утримувати ОСОБА_2, надавати їй матеріальне забезпечення, догляд та необхідну допомогу, медичну допомогу та оплачувати ліки, а також забезпечити її довічне проживання в указаній квартирі, проводити поточний ремонт в квартирі, сплачувати комунальні та експлуатаційні витрати, в разі смерті відчужувача, поховати.
Судом встановлено, що позивач після укладення договору продовжує проживати квартирі АДРЕСА_1. А отже відповідачем виконаний обов'язок забезпечити відчужувача житлом.
Підставами для звернення до суду позивач зазначає, що відповідач нічим їй не допомагала, тобто умови договору не виконувала, в тому числі і плату за квартиру вона здійснює сама, на підтвердження чого були надані копії рахунків на сплату за житлово-комунальні та інші послуги по квартирі за період з січня 2010 р. по березень 2012 р., оригінали фіскальних чеків за період з 2010 по 2011 рр. за продовольчі товари (том І, а. с. 68-100).
На спростування вказаних доказів відповідачем були надані копії фіскальних чеків за період 2009-2012 рр. щодо купівлі продуктів харчування та ліків позивачу (том І, а. с. 102-168).
Разом з тим, факт здійснення позивачем оплати комунальних послуг в ході розгляду не спростований належними та допустимими доказами, хоча за умовами п. 2.2. Договору це є обов'язком відповідача.
Надання відповідачем позивачу матеріального забезпечення в розмірі 300,00 грн. на місяць підтверджується розписками позивача від 31.07.2009, 31.08.2009, 31.09.2009, 31.10.2009, 30.11.2009,31.12.2009 (том П, а.с.108-113), а також випискою з банківського рахунку, відкритого на ім'я позивача на підставі договору № 24630/385-1242039 від 02.12.2009 (том II, а.с.57). Згідно довідки банку залишок на рахунку станом на 09.07.2012 складає 9602,45 грн. (том II, а.с.58). Проте, із даної довідки також вбачається, що грошові кошти надходили на рахунок позивача періодично, останній раз 23.02.2012, а також зняття коштів з даного рахунку позивачем не проводилось.
В суді першої інстанції позивач стверджувала, що не знає про відкритий на її ім'я рахунок у банку, але згідно договору № 24630/385-1242039 від 02.12.2009 він був укладений з нею особисто (без участі представника).
Враховуючи, що умовами оспарюваного договору не передбачено здійснення матеріального забезпечення позивача шляхом перерахунку коштів на банківський рахунок, що останній платіж був здійснений 23.02.2012 тобто за 3 місяці до подачі позову, наявність даного рахунку не може підтверджувати факт належного виконання відповідачем зобов'язання по щомісячному грошовому утриманню.
Медичне забезпечення позивача відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків на купівлю медичних препаратів, проте з матеріалів справи не вбачається, що ці препарати були призначені саме позивачу лікарем.
Натомість згідно медичної документації - медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 (том І а.с.229,232,248; том ІІ а.с.9,16,27,41), лікарями були встановлені наступні обставини:
04.07.2009 - упала, забій правого тазу, направлена в травмпункт;
27.09.2009 - впала, вдарилась груддю, діагноз забій грудної клітини;
01.06.2010 - забій грудної клітини справа
04.06.2010 - упала два тижні назад
03.03.2011 - тиждень тому хвора упала, діагноз забій спини справа, перелом ребер «під питанням»
03.02.2011 - упала забій грудної клітини, трофічна язва голені;
22.02.2012 - упала ударилась лівим боком, діагноз забій перелом «під питанням» лівого тазобедреного суглобу.
Також згідно довідки до Акту огляду МСЕК серія КБ -1 №017149 від 08.05.2007, ОСОБА_2 являється інвалідом 2-ї групи, загальне захворювання з 25.04.2007 безстроково (том І а.с.24.).
З наведеного можна зробити висновок, що позивач в силу свого віку та стану здоров'я потребує стороннього догляду.
В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач не заперечувала, що до 11.06.2011 з нею проживав її син - батько відповідача, який і здійснював за нею догляд. Після його смерті мати відповідача приходила до неї раз на тиждень, прибирала. На цьому наголошував і представник відповідача, підтверджуючи виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, умовами оспарюваного договору саме у набувача, яким є відповідач, виник обов'язок утримувати відчужувача взамін отриманого майна. Умовами даного договору не передбачена можливість виконання даних обов'язків іншими особами. Посилання відповідача при цьому на перебування на навчанні на території Польщі не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки у цьому випадку мав би бути або укладений договір в порядку ч. 4 ст. 746 ЦК України, тобто на її користь як третьої особи, або застосований порядок заміни набувача за договором довічного утримання, що передбачений ст. 752 ЦК України.
Факт переважного перебування відповідача за межами України не заперечувався в ході розгляду справи, а також підтверджується показами свідків та листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (том І, а. с. 218). А отже відповідач в силу переважного перебування за межами України не могла в повному обсязі виконувати взяті на себе договірні зобов'язання.
Обов'язок проводити поточний ремонт в квартирі також не виконувався відповідачем, що пояснюється виключно запереченнями позивача. При цьому згідно Акту КП «Липкижитлосервіс» від 17.12.2012 квартира знаходиться в незадовільному санітарному стані, в ній не проводився ремонт протягом 10 років (том ІІ а.с.128). А з листа КП «Липкижитлосервіс» №Л-383/2 від 21.05.2012, вбачається що позивач зверталась до них з приводу проведення капітального ремонту за рахунок коштів місцевого бюджету (том ІІ а.с.54). Наведене свідчить, що квартира потребує проведення ремонтних робіт і зацікавленість у цьому позивача.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що позивач в судовому засіданні повідомила, що єдиною метою звернення до суду є повернення квартири, в якій вона проживала раніше і проживає зараз, собі у власність. Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, та спростовується матеріалами справи, зокрема позовна заява подана до суду за підписом позивача, підставою звернення до суду з даним позовом є невиконання умов договору довічного утримання (догляду) відповідачем. В судовому засіданні 03.07.2012 позивач позов підтримала, дала пояснення, зазначивши, дослівно: «захотіла вернути, бо я стара стала, хвора, нікому не нужна». На запитання представників сторін позивач стверджувала, що ОСОБА_3 приходила лише 2 рази, нічого не приносила, нічого не робила.
Судом першої інстанції не відображено в рішенні та не надано оцінку показам свідків, допитаних ним в ході розгляду справи.
Так, згідно звукозапису судового засідання, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є сусідами позивача, остання ще й приходиться невісткою, засвідчили про необхідність позивача у сторонньому догляді, про відсутність такого догляду зі сторони відповідача, в зв'язку з чим позивач неодноразово зверталась до них за допомогою.
З показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які є членами родини відповідача, вбачається, що мати відповідача - ОСОБА_6 періодично здійснювала догляд за позивачем, а саме раз на тиждень та коли остання просила, зокрема, приносила їжу та прибирала, оскільки відповідач перебуває на навчанні. Стан здоров'я позивача на їх думку задовільний, вона може саме себе обслуговувати. Щодо здійснення оплати комунальних послуг ними були надані суперечливі покази. ОСОБА_6 визнала неможливість здійснення відповідачем цієї оплати, так як вона є щомісячною, а ОСОБА_9 про переведення коштів відповідачем. При цьому представник відповідача в судовому засіданні стверджувала про безпосередню передачу відповідачем позивачу коштів на оплату комунальних послуг при відвідуванні.
Свідок ОСОБА_10 є подругою відповідача, згідно її показів вона знає про наявність оспорюваного договору, разом з відповідачем відвідувала позивача декілька раз і бачила звичайне спілкування. Також декілька раз вони з відповідачем ночували в квартирі позивача але її не було дома, вона перебувала на дачі, тоді був батько відповідача. Ці обставини, за твердженням свідка, мали місце приблизно два роки назад. Таким чином, даному свідку не відомі обставини щодо умов оспарюваного договору та їх виконання відповідачем.
Покази свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 не можуть бути прийняті до уваги суду, так як про обставини виконання умов оспарюваного правочину їм відомо зі слів матерів відповідача ОСОБА_6
Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).
На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316-319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2012 - скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання правочину - задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання (догляду) від 03.07.2009 укладений між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Гуль Л.О., зареєстрованого в реєстрі за №3-1610
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: