АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/4147/2013 Головуючий у 1 інстанції - Саадулаєв А.І
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
УХ В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2013року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Шахової О.В., Нежури В.А.,
при секретарі: Охневській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2013 у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просили: встановити ОСОБА_2 безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на частині земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 91:129:029) та належить на праві власності ОСОБА_4; встановити ОСОБА_3 безстроковий земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на частині земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 91:129:029) та належить на праві власності ОСОБА_4 Свої вимоги обґрунтовують тим, що 28.08.2001, на підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_2, був виданий державний акт КВ № 118623 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. 14.06.2005 на підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_3 був виданий державний акт КВ № 130697 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Після ознайомлення з документами, наданими ОСОБА_2 в травні 2011 року, ОСОБА_3, стало відомо, що дорога, яка є єдиним шляхом доступу до земельної ділянки, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 частково проходить по земельній ділянці по АДРЕСА_1 і власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_4 (державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії КВ №129187 від 11.04.2005), який заперечує проти користування частиною дороги створюючи перешкоди. Зважаючи на те, що сторонами не було досягнуто згоди з приводу можливості проходу/проїзду позивачів до належних їм земельних ділянок через ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змушені звернутись до суду із вимогою про встановлення земельного сервітуту.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2013 в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення земельного сервітуту - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, 04.02.2013 представником позивача ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення; недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що суд безпідставно взяв до уваги та невірно оцінив висновки судової експертизи, оскільки не погоджується із встановленим експертами обставинами, вказує на порушення судом принципу змагальності, оскільки при неявці в судове засідання позивачів та їх представників не відклав розгляд справи, чим позбавив можливості подати додаткові докази та ухвалив передчасне рішення. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити як безпідставну та надуману, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлений в установленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено порушення їх права на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, врахувавши при цьому висновок судової будівельно-технічної експертизи із змісту якого вбачається що, діючий прохід та проїзд на транспортному засобі до земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідає державним будівельним нормам.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.08.2001 на підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_2 було видано державний акт КВ № 118623 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
14.06.2005 на підставі рішення Київської міської ради ОСОБА_3 було видано державний акт КВ № 130697 на право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як зазначають позивачі, після ознайомлення з документами, наданими ОСОБА_2 в травні 2011 року, ОСОБА_3 стало відомо, що дорога, яка є єдиним шляхом доступу до земельної ділянки, як Позивача-2 так і Позивача-1 частково проходить по земельній ділянці по АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_4 (державний акт про право приватної власності на земельну ділянку серії КВ №129187 від 11.04.2005 ).
Позивачі зазначають, що відповідач заперечує проти користування позивачами частиною дороги, створюючи перешкоди.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2012 за клопотання представника позивачів призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (а. с. 111).
Відповідно до висновків експерта: прохід та проїзд на транспортному засобі до земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на транспортному засобі забезпечено по існуючих проїздах, шириною відповідно 4.10м. та 5м.; вказаний прохід та проїзд на транспортному засобі(пожежна автомашина) без встановлення земельного сервітуту забезпечити можливо по існуючим проїздам із врахуванням цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_4; діючий прохід та проїзд на транспортному засобі до земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають державним будівельним нормам, з урахуванням меж земельних ділянок встановлених у державних актах виданих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 116-119).
Доказів на спростування вказаного експертного висновку позивачами суду першої інстанції надано не було. Долучений до апеляційної скарги висновок складений 01.02.2013, тобто після ухвалення рішення, а отже на правильність рішення впливати не може. Також в судовому засіданні було відхилено клопотання представника позивача про призначення повторної експертизи, оскільки таке клопотання не заявлялось в суді першої інстанції і представником не вказані поважні причини, якими це було зумовлено, що є необхідною умовою для прийняття нових доказів апеляційним судом виходячи з положень ч. 2 ст. 303 ЦПК України.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, про що також зазначено у рішенні суду першої інстанції, 15.01.2013, представник позивачів ОСОБА_5 знайомився з матеріалами справи та станом на 23.01.2013 не надсилав на адресу суду своїх заперечень проти висновків проведеної експертизи та/або клопотань про призначення повторної експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про відкладення розгляду справу у зв'язку з хворобою та, в порушення вимог ст. 169 ЦПК України, суд розглянув справу у їх відсутність не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення, так як в порядку ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до
неправильного вирішення справи, що в даній справі не вбачається.
Не заслуговують на увагу колегії суддів посилання представника апелянта на порушення судом першої інстанції принципу змагальності, так як, розглянувши справу у відсутності позивачів таабо їх представників, позбавив їх можливості надати додаткові, важливі на його думку, докази у справі.
Так, відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.3 ст. 10 та ч1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього кодексу.
Статтею 131 ЦПК України визначено порядок надання доказів у справі, а саме: сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
Враховуючи, що позивачі звернули ся до суду із позовом у вересні 2011 року і на протязі всього часу розгляду справи ними та/або їх представниками не було надано додаткових нових до позовної заяви доказів, окрім клопотання про призначення судової експертизи та не було заявлено клопотання про їх забезпечення у визначеному законом порядку.
Апеляційна скарга мотивована також незгодою із висновками проведеної судової будівельно-технічної експертизи, проте такі посилання апелянта є необґрунтованими, оскільки саме за клопотання представника позивачів ОСОБА_6 30.07.2012 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Висновок експертів № 8267/12-43 від 04.12.2012 містить посилання ДБН В 2.2-15-2005 та ДБН 360-92, положення останніх наведені і у досліджувальній частині висновку, що спростовує посилання представника позивача.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 №2, висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. А отже, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правомірно керувався висновком призначеної судом експертизи.
За таких обставин, коли позивач, всупереч вимогам ст.ст.10,60 ЦПК України, не довів обставин на які посилався, як на обґрунтування своїх вимог, то суд правильно встановивши фактичні обставини, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову у цілому.
Таким чином, враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду та їх не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2013 відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315,319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23.01.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: