Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/4818/13

Головуючий у I інстанції: Кричина А.В.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки 4 485грн. заборгованості за кредитним договором та 214,60грн. судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 4 жовтня 2007р. ТОВ «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого він є, та відповідачка уклали кредитний договір, відповідно до якого відповідачці було відкрито картковий рахунок, видано платіжну карту та ПІН-код, відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом, який розраховується банком самостійно. Відповідачка зобов'язалася вносити щомісячні платежі по погашенню частини суми заборгованості, заборгованості за овердрафтом, сплачувати проценти, нараховані за користування кредитною лінією, та пеню за порушення строків сплати заборгованості.

Позивач посилався на те, що відповідачка належним чином умови договору не виконувала, щомісячні платежі вносила не регулярно, у зв'язку із чим виникла заборгованість станом на 18 червня 2012р. у сумі 4 485грн., яка складається з 1430грн. по тілу кредиту, 3055грн. по комісії та 150грн. пені.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги і зазначив, що 150грн. пені у розмір позовних вимог не включено.

Рішенням суду від 12 лютого 2013р. позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що суд прийшов до помилкового висновку про наявність заборгованості за кредитним договором, так як відповідачкою повністю сплачена сума кредиту 2900грн. та переплачено 1645грн., а умовами кредитного договору не передбачена виплата банку щомісячної комісії.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 4 жовтня 2007р. сторони уклали договір на відкриття картково-

- 2 -

го рахунку та обслуговування платіжної картки, відповідно до якого позивачем було відкрито відповідачу картковий рахунок в національній валюті, оформлено та видано картку платіжної системи, і ПІН-код.

Також позивач взяв на себе обов'язок здійснювати осблуговування відповідача на умовах, викладених у тарифному пакеті VISA Швидкі гроші, та згідно з умовами договору і Правил.

Договором був встановлений ліміт кредитної лінії у 3000грн.

Відповідачка зобов'язалася сплачувати щомісячці проценти за користування кредитною лінією та здійснювати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку, в розмірі, строки та порядку, визначеними Правилами та Тарифами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувалися, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає поверненню у примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та грунтується на нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З наданого суду позивачем розрахунку вбачається, що 8 жовтня 2007р. відповідачка зняла з карткового рахунку 2900грн. (с.с.15).

Дані обставини не заперечувалися відповідачем.

Пунктом 3.6. договору сторони погодити, що держатель картки зобов'язаний щомісячно в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого визначаються у Тарифах.

Згідно тарифів на обслуговування платіжних карток VISA, тарифний пакет «Швидкі гроші», з якими була ознайомлена відповідачка, що підтверджується її підписом (с.с.7), ОМП складається із частки обов'язкового погашення тіла кредиту, нарахованих процентів за кредит, плати за обслуговування (тариф 1.2. та 1.3.), овердрафту, процентів за овердрафт (тариф 1.1.3.), плати за прострочення заборгованості (тариф 3.1.) та суми заборгованості минулих періодів. Також визначена частка обов'язкового погашення тіла кредиту, яка становить 3,5% від суми кредитного ліміту за наявності використання коштів станом на дeнь розрахунку, але не більше ніж сума використаних коштів.

Пунктом 1.3. Тарифів передбачено, що плата за обслуговування кредитного ліміту становить 3,5% від суми кредитного ліміту та у разі наявності використаного кредиту станом на день нарахування.

Таким чином, сторони погодили умови кредитного договору та розмір щомісячних платежів, що відповідає положенням ст. 627 ЦК України і є обов'язковим до виконання відповідно до ст. 629 ЦК України.

Доводи апелянта, що вимога про оплату за обслуговування кредитного ліміту є нікчемною, так як не відповідає ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону та визначає, що умови договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемними, колегія

- 3 -

суддів вважає безпідставним, оскільки даним абзацом стаття 11 закону була доповнена Законом України від 22 вересня 2011р., тобто після укладення та виконання сторонами кредитного договору.

Твердження апелянта про те, що позивач не надав відповідачці інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, не відповідають матеріалам справи, оскільки позивачем надані суду тарифи, умови надання платіжної картки, дані про кредит, які були підписані відповідачкою при укладенні кредитного договору, що свідчить про її ознайомлення з даними документами (с.с.7-9).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка нерегулярно сплачувала щомісячні платежі, останній платіж нею було здійснено 9 лютого 2010р., у результаті чого виникла заборгованість, яку відповідачка зобов'язана погасити.

Судом повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: