Справа №11-786
Категорія 126 ч.1 (виправдання)
Головуючий у І інстанції Зав'язун C.M.
Доповідач Гузовський О.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Житомир
Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого................ Гузовського О.Г.,
суддів............ Захарчука С.В., Єрещенка A.M.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку та жительку АДРЕСА_1, громадянку України, українку, з повною середньою освітою, розлучену, на утриманні малолітня дитина, раніше не судиму, за ч.1 ст.126 КК України виправдано,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 обвинувачувалась у тому, що 11.05.2006 року в період з 19 до 19-30 годин, вийшовши на вулицю та побачивши спір між її сином ОСОБА_4 та малолітньою ОСОБА_2, в ході якого вони штовхали один одного, нанесла більше шести ударів рукою в область обличчя та голови малолітньої ОСОБА_2, внаслідок чого ОСОБА_2 постійно болить голова, вона перенесла операцію та перебуває на обліку в Київській клінічній офтальмологічній лікарні.
Пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, суд визнав таким, що не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства. Суд прийшов до висновку, що в діянні підсудної ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.126 КК України.
В апеляції, ОСОБА_1 - законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2, просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3 скасувати та справу направити на новий судовий розгляд.
Обґрунтувала свою апеляцію ОСОБА_1 наступним чином.
В ході проведення досудової перевірки та в ході судового розгляду кримінальної справи її показання та показання її онуки є послідовними та логічними, підтвердженими матеріалами справи. Суд показання її онуки в повному обсязі не спростував, не врахував її малолітній вік, що при дачі показань вона може неправильно оцінювати конкретну ситуацію. Не спростовані показання ОСОБА_5, яка побачила факт побиття її онуки і в неї немає ніякої зацікавленості у вирішення даної справи.
На думку апелянта, висновок суду, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не чули криків та не могли виглянути в вікно помилковий. ЇЇ квартира знаходиться на першому поверху, біля входу в будинок, і можна слухати будь - які розмови осіб, які підіймаються в квартири по східцях під'їзду будинку. Крім того, свідок ОСОБА_7, яка проживає на ІНФОРМАЦІЯ_2, не могла перебувати на дитячому майданчику по ІНФОРМАЦІЯ_3 і не могла бачити і чути бійку, оскільки не була очевидцем події та являється близькою подругою обвинуваченої.
Згідно показань експерта Житомирського бюро судово - медичної експертизи та лікаря невропатолога, у потерпілої виявлена на обличчі припухлість червоного кольору, однак судом не надана належна оцінка даному факту( не спростовано коли, де, за яких обставин отримана травма, не призначена судово - медична експертиза). В даний час дитина перебуває на обліку в райлікарні, продовжує лікування. За таких умов вважає, що вирок суду є передчасний, судове слідство проведене односторонньо, не взяті до уваги її показання та показання свідків, а тому вона вимушена оскаржити даний вирок.
На апеляцію поступило заперечення ОСОБА_3, в якому вона просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідача, ОСОБА_1 підтримавшу апеляцію, заперечення на апеляцію ОСОБА_3, перевіривши кримінальну справу відповідно до вимог ст.365 КПК України, судова колегія апеляцію залишає без задоволення а вирок суду без зміни з наступних підстав.
При розгляді даної справи, судом відповідно до вимог ст.22 КПК України, вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
Безпідставні твердження в апеляції ОСОБА_1, що в ході проведення досудової перевірки та в ході судового розгляду кримінальної справи її показання та показання її онуки є послідовними та логічними, підтвердженими матеріалами справи.
Аналіз доказів суд у вироку почав з суперечливих показань самої ОСОБА_6 в частині спричинення ОСОБА_3 побоїв малолітній ОСОБА_2, зазначивши, що згідно її показань 12.05.2006 року (відм. матер. а.с.2), ОСОБА_3 наносила удари ОСОБА_2 по голові та тулубу. В обвинувальній скарзі ОСОБА_1 вказала, що ОСОБА_3 била ОСОБА_2 рукою в область обличчя та голови. В ході судового слідства стверджувала, що підсудна била її онуку лише по голові, та штовхнувши вдарила її обличчям об одвірок дверей під'їзду будинку, внаслідок чого на обличчі була почервоніла опухлість.
Такі ж суперечливі показання давала і потерпіла ОСОБА_2, яка будучи опитана працівником Коростишівського РВ УМВС (відм. матер. арк.З) зазначала, що ОСОБА_3 наносила їй удари рукою по голові, але вона при цьому не плакала. Опитана в судовому засіданні ОСОБА_2
показала, що ОСОБА_3 не тільки била її по голові, а й штовхнувши вдарила об одвірок дверей під'їзду, внаслідок чого на обличчі у неї виникла почервоніла опухлість, при побитті вона плакала.
Судом першої інстанції також ретельно досліджені суперечливі показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Суд обґрунтовано оцінив їх критично, детально навівши у вироку ці суперечності.
Так, свідок ОСОБА_6 стверджував, що разом з ОСОБА_5 вони бачили, як ОСОБА_3 лише тягнула ОСОБА_2 до під'їзду будинку, про її побиття дізналися лише згодом зі слів самої ОСОБА_2 Тоді як свідок ОСОБА_5 суду показала, що бачила факт побиття ОСОБА_2 ОСОБА_6 при цьому не було, про це вона нікому не розповідала. Співставляючи докази у справі (показання ОСОБА_3, ОСОБА_2 (відм. мат. арк.З), ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7), суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 на вулиці, коли ОСОБА_3 вела її до під'їзду, взагалі не плакала та не кричала, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_5, не могли, як вони це пояснювали в судовому засіданні, почувши її крики, виглянути у вікно та бути свідками дій ОСОБА_3 відносно ОСОБА_2
При оцінці показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд першої інстанції врахував відносини між цими свідками, а також те, що свідок ОСОБА_6 є родичем (дядьком) потерпілої ОСОБА_2 та сином її представника ОСОБА_1. Крім того, при зверненні із заявою в Коростишівський РВ УМВС (відмовний матеріал арк.1, 2) та в ході її перевірки ОСОБА_1 не заявляла про наявність очевидців насильницьких дій ОСОБА_3 відносно її онуки ОСОБА_2
В той же час, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, суду показала, що 11.05.2006 року вона, перебуваючи на дитячому майданчику поблизу будинку ІНФОРМАЦІЯ_3, бачила як посперечались діти - хлопчик та дівчинка. З під'їзду будинку вийшла мама хлопчика ОСОБА_3, яка взявши дівчинку за руку повела її в під'їзд. При цьому вона дівчинку не била, дівчинка не виривалась та не плакала.
Твердження в апеляції, що ОСОБА_7 не могла перебувати на дитячому майданчику і бути очевидцем цих подій нічим не обгрунтовані. Суд їх визнав правдивими, зазначивши, що підстави для сумніву в них відсутні.
Безпідставні також посилання в апеляції, що згідно показань експерта Житомирського бюро судово - медичної експертизи та лікаря невропатолога, у потерпшої виявлена на обличчі припухлість червоного кольору, однак судом не надана належна оцінка даному факту(не спростовано коли, де, за яких обставин отримана травма, не призначена судово - медична експертиза).
Судом першої інстанції ці обставини ретельно досліджені. При цьому у вироку суд зазначив, що згідно акту судово-медичного освідування НОМЕР_1, видимих тілесних ушкоджень на голові та обличчі ОСОБА_2 виявлено не було.
Згідно витягу з медичної картки ОСОБА_2, вона 12.05.2006 року зверталася за медичною допомогою в Коростишівську райлікарню зі скаргами на головні болі та нудоту. При огляді ОСОБА_2 на її обличчі з правого боку було виявлено припухлість червоного кольору і встановлено діагноз - астенічний синдром.
З показань експерта Житомирського бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_8 та лікаря-невропатолога ОСОБА_9, які оглядали ОСОБА_2 відповідно 15.05.2006 року та 12.05.2006 року, виявлена на обличчі припухлість та діагноз астенічний синдром не носять ознак травматичного характеру. Виникнення почервонілої припухлості від нанесення удару без послідуючого перетворення такої припухлості в садно (що не було виявлено 15.05.2006 року), є неможливим.
Таким чином, твердження в апеляції, що судом першої інстанції неналежно та однобічно досліджені обставини справи, не надана правильна юридична оцінка встановленим фактам, а висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи й мають суперечливий характер безпідставні.
Крім того, обставини викладені в обвинувальній скарзі ОСОБА_1 були предметом перевірки Коростишівського РВ УМВС (відмовний матеріал НОМЕР_2). В ході такої перевірки факти викладені в заяві ОСОБА_1 свого підтвердження не знайшли, в порушенні кримінальної справи по ст.296 КК України проти ОСОБА_3 відмовлено (постанова від 19.05.2006 року).
За таких обставин, висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, та її виправдання, відповідають вимогам статті 62 Конституції України, згідно яких обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі наведеного, керуючись ст.365,366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.