АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-1939/06 Головуючий в 1 інстанції -Гончарова І.А.
Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопаду 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів - Пригорнєвої Л.І., Мартинюка В.І.
за участю секретаря - Годунової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 2 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, -
встановила: У лютому 2005 року позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідачки ОСОБА_1 з позовом, в якому послався, що відповідачка отримала у нього у борг гроші у сумі еквівалентній 5500 доларів США, на підтвердження чого видала розпіску 21 січня 2005 року та зобов'язалась повернути суму боргу за першою вимогою. 11 лютого 2005 року позивач письмово повідомив відповідачку про бажання отримати суму боргу, але вона борг не повертає. Тому він просив стягнути з відповідачки на його користь вказану суму боргу еквівалентну 5500 доларів США.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 2 лютого 2006 року з відповідачки стягнуто на користь позивача борг у сумі 27775 гр. та судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідачка з рішенням суду не згодна, вважає, що воно постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права,, суд неправильно встановив обставини справи та дав оцінку матеріалам справи, тому вона просить скасувати рішення суду.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно зі ст.. 1046, ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як передбачено ст.. 1047ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності зі ст.. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що відповідачка протягом певного часу отримала від позивача у борг суму грошей у розмірі 5500 доларів США, еквівалентну на момент вирішення справи 27775 гр. по курсу валют Національного Банку України. Строк повернення боргу було оговорено на першу вимогу позивача.
Факт наявності вказаного боргу, та порядку його повернення підтверджується розпискою, виданою відповідачкою 21 січня 2005 року, написання якої відповідачкою не заперечується.
Таким чином суд дійшов правильного висновку, що між сторонами дійсно існують правовідносини, які випливають з договору позики, та які належним чином підтверджені.
Судом встановлено, що позивачем у відповідності з умовами договору позики було заявлено вимоги до відповідачки про повернення боргу, але вона від його повернення ухилилася, не повернула вона борг і до моменту винесення рішення судом.
Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки вказаної суми боргу, оскільки згідно зі ст.. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.
Доводи відповідачки в апеляційній скарзі про те, що за вказаною розпискою гроші їй позивачем не передавалися, що суд не прийняв до уваги, що жоден свідок не підтвердив факт отримання нею грошей, на увагу не заслуговують, оскільки з тексту розписки вбачається, що відповідачка підтвердила наявність боргових зобов'язань між нею та позивачем, які склалися раніше. Таким чином, та обставина, що в момент написання розписки гроші не передавалися, не дає підстав вважати, що відповідачка взагалі їх не отримувала від позивача.
Згідно зі ст.. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідачкою не надано встановлених законом письмових доказів у спростування вказаного договору позики в частині того, що вказані в розписці суми нею не отримувалися. Посилання її на свідків на увагу не заслуговують, оскільки показання свідків не є допустимими доказами по вказаних правовідносинах.
Її посилання про те, що розписка була нею написана під впливом обману з боку позивача, на увагу не заслуговують, оскільки ніяких доказів з цього приводу суду не було представлено. Наданий відповідачкою зразок розписки, за яким вона складала спірну розписку, сам по собі не свідчить про застосування обману з боку позивача, тим більше, що у зразку вказана сума 10000 доларів США, а відповідачка склала розписку на суму 5500 гр.
Крім того, ніяких вимог відповідачкою про визнання договору позики недійсним з названих підстав не заявлялося.
За таких обставин судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, які підтверджені наданими доказами, дослідженими судом в установленому порядку у судовому засіданні, зроблено правильні висновки, застосовано належні норми матеріального права та правильно вирішено спір.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.. 307,308,313,314, 315 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
Ухвалила : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 2 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - залишити без зміни.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.