ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 5023/5527/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", м. Київ (м. Харків)

на постанову та ухвалувід 19.02.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р. господарського суду Харківської області

у справі№ 5023/5527/12 господарського суду Харківської області

за заявою боржника акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш", м. Харків

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Беляєва О.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Райффайзен банк Аваль"Горлач О.С., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2012 року порушено провадження у справі № 5023/5527/12 про банкрутство акціонерного товариства закритого типу "Харківмаш" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Беляєву О.В., яку зобов'язано виконати передбачені законодавством дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року (суддя -О.А. Дзюба) задоволено клопотання ліквідатора Беляєвої О.В., про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута та ухвалено скасувати заборону на нерухоме майно Товариства (за переліком) та виключити відповідні відомості про обтяження іпотекою нерухомого майна.

Не погодившись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі-Банк) звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора "про роз'яснення" постанови господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року відмовити.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року (головуючий суддя - Фоміна В.О., судді: Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року - без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року (в прохальній частині помилково вказано - від 17.02.2012 року), так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким ліквідатору у задоволенні клопотання про скасування заборон відчуження майна та вилучення записів з реєстру іпотек (за переліком в клопотанні) відмовити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 22, 23, 25 Закону про банкрутство, ст.ст. 1, 3, 4, 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 34, 74 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 572, 589 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання ліквідатора Товариства про скасування заборон відчуження та інших обтяжень щодо майна банкрута, місцевий суд вказав, що з моменту винесення постанови про визнання Боржника банкрутом скасовуються всі обмеження щодо розпорядження майном боржника та обтяження щодо цього майна. Апеляційним судом вказані висновки підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник зазначив, що в результаті банкрутства скасовуються обмеження, які застосовуються до рухомого майна, а не обтяження, що застосовуються до нерухомого майна боржника. Іншими ж спеціальними законами передбачено певну процедуру скасування обтяжень та вилучення відповідних записів із реєстру обтяжень і ці норми можуть бути застосовані разом із нормами Закону про банкрутство. Скасування ж вказаних обтяжень щодо майна Товариства надає ліквідатору право реалізувати передане у заставу майно Боржника з порушенням прав Банку, як заставодержателя.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм діючого законодавства та без врахування порядку застосування норм цивільного законодавства під час провадження у справі про банкрутство.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25, ст.ст. 26, 29, 30, частин 2, 3 ст. 51 Закону про банкрутство, після визнання банкрутом особи, що ліквідується власником, та призначення ліквідатора саме на останнього покладається функція щодо розпорядження та реалізації виявленого в ході ліквідаційної процедури майна, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси. При цьому, з метою недопущення одноособового розпорядження ліквідатором вказаним майном на свій власний розсуд та на визначених ліквідатором умовах та з метою належного захисту інтересів визнаних кредиторів у справі законодавець передбачив процедуру, відповідно до якої визначається порядок та умови продажу майна, що увійшло до ліквідаційної маси - ч. 1 ст. 26 та ч. 1 ст. 30 Закону про банкрутство.

Разом з тим, з метою виконання ліквідатором належним чином покладених на нього функцій, у тому числі з реалізації майна банкрута, законодавець передбачив у якості наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інших обмежень щодо розпорядження майном боржника, а також недопущення накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута (ч. 1 ст. 23 згаданого закону). При цьому вказані наслідки наступають безумовно та незалежно від наявності про це клопотання або заперечення сторони або іншого учасника провадження у справі про банкрутство та стосуються майна боржника незалежно від виду такого майна (рухоме, нерухоме).

У зв'язку із вищевикладеним та оскільки перебування майна в іпотеці (що є видом застави - ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України) обмежує права щодо розпорядження цим майном, є видом обтяження відповідно до норм ст.ст. 586, 587 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відповідно і обмежує ліквідатора у виконанні покладених на нього функцій та обов'язків у ліквідаційній процедурі, суд касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду щодо звільнення активів, які належать Товариству, з-під арештів, заборон, обтяжень та інших обмежень щодо розпорядження майном шляхом, зокрема скасування вказаних обтяжень із виключенням відповідних записів з Державного реєстру іпотек про обтяження відповідного нерухомого майна.

При цьому, слід зазначити, що з моменту порушення справи про банкрутство до боржника підлягають застосуванню саме норми спеціального закону - Закону про банкрутство, у тому числі з моменту визнання боржника банкрутом стосовно майна банкрута діє визначений вище правовий режим (щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень тощо) встановлений саме нормами цього закону.

За цих підстав колегія суддів вважає обґрунтованим висновок про задоволення місцевим судом клопотання ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Бєляєвої О.В. про скасування обтяжень щодо майна банкрута та виключення з державного реєстру відповідних записів про обтяження іпотекою, який (висновок) правомірно був підтриманий апеляційним судом.

За таких обставин справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані ухвала та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 23, 25, 26, 29, 30, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст.ст. 9, 17 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 575, 586, 587 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 р. та ухвалу господарського суду Харківської області від 17.12.2012 р. у справі № 5023/5527/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О. Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 18.04.2013 року.