Справа № 22ц-2265-06 Категорія -2

Головуючий в 1 інстанції: Ковальов В.М. Доповідач: Іванова І.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2006р.                Колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ

апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого -Іванової І.П. суддів: Галан КМ., Лісіциної А.І. при секретарі: Михайлової О. С. за участю адвоката: Зарудного С.І. розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1   на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 12.05.2006р.

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі продажу квартир частково недійсними, визнання право власності, поділ майна, -

встановила:

У червні 2004р. ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є сумісної власністю. На обґрунтування вимог вказав, що з 1996 р. до березня 2002р. проживали сумісно. Набули майно, в тому числі й квартири : у 1997р. однокімнатну за адресою - АДРЕСА_1, у 1999р. дві двокімнатні за адресою - АДРЕСА_2. Сумісним є майно : газова плита "Ардо" -2, витяжка -2, кухонні меблі, пральна машина, спальний гарнітур "Екстаза", телевізори "Томсон", "Тошиба", відеомагнітофон "Панасонік", меблі "Ольха", холодильник "Норд", спальні меблі та кабінетні, кіоски. Просив поділити спільно нажите майно, виділив йому однокімнатну квартиру по вул. Гмирі та інше майно.

У квітні 2005р. ОСОБА_1 уточнив свої вимоги, просив визнати договори купівлі -продажу квартир частково недійсними, визнати за ним право власності на 1\2 частину квартир, виділити його частку у спільної власності.

У березні 2006р. ОСОБА_1 знов уточнив свої вимоги, з позовом вже звернувся до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказавши третю особу на стороні відповідачів відділ опіки та піклування Алчевської міської ради. Просив крім раніше заявлених вимог, визнати недійсним договір купівлі - продажу однокімнатної квартири від 25.11.2005р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням місцевого суду від 12.05.2006р. у позовних вимогах ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Апелянт вважає, що суд розглянув справу односторонньо, невірно оцінив всі докази. Необгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2 на рахунок ОСОБА_1 пересилала заробітну   плату.

У запереченнях ОСОБА_2 вказує, що рішення винесено на законних підставах, з дотриманням норм цивільного та процесуального законодавства, що ОСОБА_1 неодноразово вказував дату сумісного проживання - кінець 2000р. або січень - лютий 2001р.

Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Стосовно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач пропустив строк для звернення з позовом до суду.

В уточнених позовних вимогах , а потім й у судовому засіданні, ОСОБА_1 вказував, що з ОСОБА_2 припинили сумісне життя до березня 2001 року. До суду з позовом він звернувся 14.06.2004р., тобто після закінчення строку позовної давності.

Стосовно ч.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України , він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004р.

Спірні відносини сторін виникли під час дії ЦК Української РСР 1963р. Ст.71 названого Закону встановлювала загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) - три роки.

Відповідно до ст.75 ЦК Української РСР суд застосовує позовну давність незалежно від клопотання сторін.

Довід апелянта стосовно перерахування ОСОБА_2 на його розрахунок коштів, не може прийматися до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, сторони крім всього знаходилися у трудових відносинах, зарплату відповідачка перераховувала ОСОБА_1 на сберкнижку. Перерахування проводилися до звільнення ОСОБА_1.

Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, колегія не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст.303, 308 ст.314 ч.1п.1 , ст.315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 12.05.2006р. залишити без змін

Ухвала набирає чинності негайно. Але може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня оголошення.