УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,
суддів Шайди С. М., Ладики Я.І.,
з участю прокурора Левенець Я.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши 13 лютого 2008 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та прокурора Назарчука В.Й., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Болехівського міського суду від 12 грудня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, непрацюючий, судимий чотири рази, останній раз 14 вересня 2007 року Болехівським міським судом за ст. 185 ч.2 Кримінального Кодексу України (далі КК) на один рік позбавлення волі, громадянин України, визнаний винуватим і засуджений за ст. 187ч.1 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - чотири роки позбавлення волі.
Справа № 11-71/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Бунчак Б.Р.
Категорія ст. 187 ч.1 КК України Доповідач: Шкрібляк Ю.Д.
2
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишено раніше обраний - тримання під вартою, а початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з 3 серпня 2007 року, тобто з часу взяття під варту.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнено частково. Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4967 матеріальної шкоди та 3000 гривень моральної шкоди.
Речові докази: мобільний телефон марки "Самсунг" та сімкартку ухвалено повернути ОСОБА_2, як законному володільцю.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що він 27 липня 2007 року приблизно о 1 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля приватного магазину "Азалія", який розташований в АДРЕСА_2, з особою, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, з метою заволодіння майном, вчинив розбійний напад на потерпілого ОСОБА_2, спричинивши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості. В процесі розбійного нападу ОСОБА_1 з вищезгаданою особою заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 а саме: золотим браслетом вартістю 490 грн. , мобільним телефоном марки "Самсунг", вартістю 480 грн. , грошима в сумі 277 грн. та скутером вартістю 4200 грн. , а всього на загальну суму 5447 грн.
В апеляції прокурора Назарчука В.Й. в зміненому виді ставиться питання про зміну вироку у зв'язку з неправильним визначенням строку відбування покарання ОСОБА_1
В апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на незаконність вироку із-за неправильної кваліфікації його неправомірних дій, а також на суворість призначеного покарання.
Просить вирок змінити та перекваліфікувати його дії з ст. 187 ч.1 на ст. 185 ч.2 КК України з пом'якшенням покарання, а також скасувати вирок в частині цивільного позову, а оскільки він причетний до викрадення інших речей потерпілого.
Під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_1 суду пояснив, що апеляцію прокурора у зміненому вигляді підтримую. Дійсно у вироку неправильно визначено початок строку відбування покарання. Його фактично було затримано 1 серпня 2007 року.
Крім цього, ОСОБА_1 по суті апеляції пояснив, що він після побиття потерпілого ОСОБА_2 ОСОБА_3 на прохання останнього перетягував потерпілого в інше місце і там він у потерпілого викрав мобільний телефон марки "Самсунг", який згодом передав своїй співмешканці ОСОБА_4
3
До побиття ОСОБА_2 він непричетний, тому його дії слід перекваліфікувати з ст. 187 ч.1 на ст. 185 ч.2 КК України та пом'якшити покарання.
Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Левенець Я.І., яка підтримала апеляцію подану державним обвинувачем в зміненому виді та заперечила апеляцію засудженого, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та апеляцію прокурора в зміненому виді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в зміненому виді підлягає до задоволення, а апеляція засудженого не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненому, ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд, в їх сукупності, дав правильну оцінку.
Правильними також є висновки суду щодо кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_1 за ст. 187 ч.1 КК України, а призначене йому покарання в повній мірі відповідає вимогам ст. ст. 65, 70 КК України, тому підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Твердження засудженого ОСОБА_1 про непричетність його до побиття ОСОБА_2 та на неправильну кваліфікацію його дій судом, є необгрунтованими.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу щодо потерпілого ОСОБА_2, за обставин викладених у вироку, підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Проте, що ОСОБА_1 приймав участь в розбійному нападі відносно ОСОБА_2 с. підтверджується показаннями самого потерпілого, протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та засудженим, а також показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дані ними в ході досудового слідства та оголошеннями в судовому засіданні.
Згідно висновку судово-медичної експертизи, у потерпілого ОСОБА_2 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження, які могли утворитись за обставин та в указаний в постанові слідчого термін.
Зізнання ОСОБА_1 у тому, що він причетний тільки до крадіжки мобільного телефону ОСОБА_2 і не причетний до побиття останнього та незаконного заволодіння іншого майна потерпілого, в тому числі грошей, колегія суддів розцінює, як спосіб уникнення відповідальності за більш тяжкий.
Так, про те, що ОСОБА_1 під час розбійного нападу заволодів грошима потерпілого ОСОБА_2 свідчать показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в тій частині, де
4
вони стверджують що у засудженого взагалі не було грошей до зустрічі його з потерпілим, а пізніше у нього кошти появились, оскільки він за проїзд розраховувався з таксистами.
Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що судом дана неправильна оцінка його діям, є необгрунтованими.
Разом з тим, твердження засудженого та прокурора в апеляціях про те, що суд неправильно визначив початок строку відбування покарання ОСОБА_1, є необгрунтованими.
Як вбачається з протоколу (а.с. 44), ОСОБА_1 був затриманий слідчим, в порядку ст. ст. 106, 115 КПК України, 1 серпня 2007 року.
Відповідно до положень ч.4 ст. 156 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяття під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання.
Таким чином, відповідно до положень ст. 338 КПК суд зобов'язаний був зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 термін перебування його під вартою саме з 1 серпня 2007 року.
За таких обставин апеляція прокурора в зміненому виді підлягає до задоволення, а вирок суду зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора Назарчука В.Й. в зміненому виді задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Болехівського міського суду від 12 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 змінити.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 1 серпня 2007 року, тобто з часу його затримання.
В решті вирок залишити без зміни.