ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2013 року Справа № 38/274

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Козир Т.П.,

Малетича М.М.,

Панової І.Ю.

розглянувши заяву ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 21.11.2012

у справі№ 38/274

за позовомОСОБА_6

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-99"

третя особа:ОСОБА_7

провизнання частково недійсним рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2012 у справі № 38/274, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2012 рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2012 залишено без змін.

ОСОБА_6 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.11.2012 у справі № 38/274, у якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.04.2011 у справі № 15/62пн-к, від 07.02.2011 у справі № 2-68/07(2-4482), від 17.11.2010 у справі № 14/381/07-28/259/09, від 22.06.2010 у справі № 26-27/109-08-5207 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 21.11.2012 у справі № 38/274, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про визнання частково недійсним рішення загальних зборів товариства про сплату ОСОБА_8 його частки в статутному капіталі товариства та виплату йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Позивачем не доведено, що вартість частини майна, яке за спірним рішенням товариство зобов'язано передати ОСОБА_8, непропорційна його частці у статутному капіталі товариства, а саме: не надано доказів, які б підтверджували ринкову вартість майна, яке має бути передано, вартість усього належного товариству майна, у т.ч. основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства, в.ч. ринкову вартість основних засобів, нематеріальних актів, довгострокових і поточних активів станом на час прийняття оспорюваного рішення загальних зборів.

Водночас у постанові від 06.04.2011 у справі № 15/62пн-к, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про стягнення з товариства частки у відповідному розмірі у зв'язку із виходом учасника зі складу товариства, так судами попередніх інстанцій встановлено: відповідно до статуту товариства вклад учасника товариства становить 10% статутного капіталу, додатковий вклад до статутного капіталу позивачем на виконання рішення загальних зборів не було внесено; враховуючи нотаріально посвідчену заяву позивача про намір виходу зі складу учасників товариства, позивачу було виплачено відповідну суму, виходячи з дійсної вартості його частки, пропорційно оплаченій частині вкладу.

У постанові від 17.11.2010 у справі № 14/381/07-28/259/09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позову про стягнення на користь позивача 13158,25 грн. вартості частини майна в статутному капіталі товариства, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновку додаткової судово-бухгалтерської експертизи розрахункова вартість чистих активів товариства станом на дату виходу позивача із товариства становить 102,1 тис. грн.; вартість частки позивача у вартості майна товариства становить 36463,50 грн.; вартість частки позивача у нерозподіленому прибутку (непокритих збитках) становить 23305,25 грн., а тому позивачу виплачено суму, виходячи з дійсної вартості частки позивача у вартості майна товариства.

У постанові Вищого господарського суду України від 07.02.2011 у справі № 2-68/07(2-4482), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості частини майна товариства, пропорційної частці позивача в статутному фонді товариства, з огляду на таке. Відповідач всупереч вимогам статті 54 Закону України "Про господарські товариства" не виплатив позивачу вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, у строк до 12 місяців з дня виходу; при вирішенні спору судом першої інстанції був встановлений факт наявності у товариства майна та чистих активів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Вищим господарським судом України постановою від 22.06.2010 у справі № 26-27/109-08-5207, на яку посилається заявник, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 38/274 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_6 у допуску справи № 38/274 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот

Судді: С.Бакуліна

Т.Козир

М.Малетич

І.Панова