ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 березня 2013 року Справа № 5023/7689/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Кота О.В.,

суддів:Бакуліної С.В.,

Козир Т.П.,

Малетича М.М.,

Панової І.Ю.

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 09.02.2012

у справі№ 5023/7689/11

за позовомКуп'янської районної державної адміністрації Харківської області

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача1. Головне управління Держкомзему в Харківській області, 2. Петропавлівська сільська рада

пророзірвання договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.10.2011 у справі № 5023/7689/11 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: розірвано договір оренди земельної ділянки від 31.03.2005, укладений Куп'янською районною державною адміністрацією та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_6, площею 43,4929 га, у тому числі сільськогосподарської землі (пасовища) 26,2963 га, інші - 2,2717 га, під гідротехнічні споруди - 0,4880 га, під водою 14,3460 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2011 залишено без змін.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі № 5023/7689/11, у якій просить зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 15.10.2012 у справі № 5021/1958/2011, від 27.11.2012 у справі № 5011-62/3998-2012, від 26.04.2011 у справі № 6/142-Д, від 09.12.2010 у справі № 41/159пн, від 27.12.2011 у справі № 35/17-2300-2011, від 06.12.2011 у справі № 5019/955/11, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 у справі № 35/17-2300-2011, рішення господарського суду Рівненської області від 29.02.2012 у справі № 5019/955/11, рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2012 у справі № 35/17-2300-2011 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як вбачається зі змісту постанови від 09.02.2012 у справі

№ 5023/7689/11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а саме: відповідач використовує земельну ділянку не для цілей риборозведення всупереч пунктів 11 та 12 спірного договору, з порушенням вимог статті 168 Земельного кодексу України, статті 25 Закону України "Про оренду землі" (оскільки в зоні прибережної захисної смуги здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу); відповідачем не виконано пункт 25 спірного договору щодо організації один раз на рік обстеження дна акваторії відведеного для купання людей водолазами і очищення його від сторонніх предметів та стосовно безперешкодного допуску тварин для водопою у відведених місцях.

Водночас, у постановах від 15.10.2012 у справі № 5021/1958/2011, від 27.11.2012 у справі № 5011-62/3998-2012, від 26.04.2011 у справі № 6/142-Д, на які посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови в задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме:

- відсутні належні докази в підтвердження невиконання чи неналежного виконання відповідачем договору оренди земельної ділянки, зокрема, акта порушення вимог земельного законодавства, протоколу про адміністративне правовопорушення, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства) органу, який здійснює контроль за дотриманням земельного законодавства (справа № 5021/1958/2011);

- земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням, оскільки відповідачем на спірній земельній ділянці проводяться роботи з підготовки проекту будівництва автозаправної станції з об'єктами дорожнього сервісу; не встановлено факту порушення відповідачем умов спірного договору від 13.05.2008 в частині завершення забудови земельної ділянки, оскільки на підставі рішення Київської міської ради № 423/5235 від 23.12.2010 в частині визначення функціонального використання земельної ділянки "для будівництва автозаправного комплексу з об'єктами дорожнього сервісу" було внесено зміни до договору оренди 17.01.2012 (справа № 5011-62/3998-2012);

- відсутні правові підстави для розірвання спірного договору від 2007 року, оскільки він укладений сторонами на 10 років та діє до 2017 року, і строк забудови та строк, у який орендар зобов'язаний приступити до будівництва газозаправного комплексу, договором не визначено (справа № 6/142-Д).

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, у порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.

Не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 09.12.2010 у справі № 41/159пн, на яку посилається заявник, оскільки у зазначеній справі та у справі № 5023/7689/11, про перегляд постанови у якій просить заявник, предмети позовних вимог є різними. Так, у справі № 5023/7689/11 заявлено позов про розірвання договору оренди земельної ділянки. Водночас, у справі № 41/159пн заявлено позов про зобов'язання оформити режим рибогосподарської експлуатації водойомища.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Вищим господарським судом України постановами від 27.12.2011 у справі № 35/17-2300-2011 та від 06.12.2011 у справі № 5019/955/11, на які посилається заявник, скасовані рішення судів попередніх інстанцій, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом XII2 ГПК України, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Також колегією суддів не приймаються до уваги в якості доказів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 у справі № 35/17-2300-2011, рішення господарського суду Рівненської області від 29.02.2012 у справі № 5019/955/11 та рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2012 у справі № 35/17-2300-2011, на які посилається заявник, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 ГПК України, не належать судові рішення судів перших та апеляційних інстанцій.

У зв'язку з цим відсутні передбачені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 5023/7689/11 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи № 5023/7689/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Кот

Судді: С.Бакуліна

Т.Козир

М.Малетич

І.Панова