Справа № 1003/13062/12 Головуючий у І інстанції Закаблук

Провадження № 11/780/427/13 Доповідач у 2 інстанції Гайдай Р.М.

Категорія 20 17.04.2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Ігнатюка О.В.

суддів - Гайдай Р.М., Полосенка В.С.

при секретарі - Гордію Р.А.

з участю прокурора - Стаховської Н.О.

захисника - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальну справу за апеляціями прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду від 28 грудня 2012 року, яким,-

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, в силу ст.. 89 КК України не судимого,

засуджено за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 судові витрати 6538 грн. 80 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області за проведення експертиз.

ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 16 травня 2012 року о 14 год. 30 хв. за попередньою змовою з ОСОБА_4 прибули на автомобілі «Део Ланос» д. н.з. НОМЕР_1 до відділення банку ПАТ «Уні кредит банк», вул.. Щербкова 64, в м. Києві, де ОСОБА_3 пройшов до приміщення відділення банку, пересвідчився у відсутності великої кількості сторонніх осіб та охорони, про що подав умовний сигнал ОСОБА_4, повернувся до автомобіля і став чекати останнього. ОСОБА_4, будучи озброєним пістолетом «ТТ» пройшов до приміщення відділення банку, підійшов до каси, де погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилось у спрямуванні на касира банку ОСОБА_5 пістолета, висловив вимогу передати йому всі грошові кошти , що є в касі. Остання впала на підлогу та натиснула кнопку виклику охорони, після чого ОСОБА_4 залишив приміщення банку, не заволодівши чужим майном з причин, що не залежали від його волі та разом з ОСОБА_3 на автомобілі зникли з місця події.

Крім того, 24 травня 2012 року о 2 год. 30 хв. ОСОБА_3 з ОСОБА_4 за попередньою змовою на вищевказаному автомобілі прибули до АЗС «ТНК», вул. Київська, 43а в м. Біла Церква, де ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, обійшов АЗС пересвідчився у відсутності сторонніх осіб, ОСОБА_4, будучи озброєним пістолетом ТТ, пішов до приміщення АЗС, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, що виразилось у демонструванні пістолета та його спрямуванні на касира АЗС ОСОБА_6, вимагаючи, щоб вона віддала йому грошові кошти з каси, на що остання повідомила, що каса закрита, а ключів вона не має, ОСОБА_4 намагався самостійно відчинити касовий апарат , в тому числі за допомогою пострілу з пістолету, проте відчинити його все одно йому не вдалося. В цей час ОСОБА_3, який слідкував за обстановкою, помітивши, що до АЗС наближається автомобіль, повідомив про це ОСОБА_4, після чого вони залишили територію АЗС, не заволодівши майном з причин, що не залежали від їх волі та зникли з місця події.

Прокурор, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції просить вирок суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна посилаючись на те, що при призначенні покарання ОСОБА_3 суд повинен був обговорити питання про застосування до нього додаткового покарання, проте суд у вироку ніяких мотивів з цього приводу не навів, і не зазначив, засуджується ОСОБА_3 з конфіскацією майна чи без неї.

Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить вирок суду змінити, застосувавши при призначенні покарання ст.ст. 69 і 75 КК України у зв'язку із тим, що під час досудового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, злочин він вчиняв під фізичним та психічним примусом ОСОБА_4, суд кваліфікував його дії, не давши належної оцінки всім обставинам справи, має позитивні, а не негативні, як це зазначено у вироку, характеристики, а кримінальна справа не була досліджена всебічно і у повному обсязі.

Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2 в апеляції просить змінити вирок суду , застосувавши при призначенні покарання ОСОБА_3 ст..ст. 69, 75 КК України, посилаючись на те, що суд обираючи міру покарання не в повній мірі врахував всі пом'якшуючі вину обставини, судом не враховано другорядну роль ОСОБА_3 у вчиненні злочину , жодних наслідків вчинення злочинів не настало, а злочини ОСОБА_3 вчиняв внаслідок примусу ОСОБА_4 , враховуючи ступінь вини ОСОБА_3, його молодий вік призначене судом покарання є занадто суворим для нього.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, котра апеляцію прокурора підтримала, апеляцію засудженого та його захисника не підтримала, засудженого ОСОБА_3, котрий апеляцію підтримав і просить пом'якшити йому покарання, вину визнає повністю та щиро кається, захисника - адвоката ОСОБА_2, котрий свою апеляцію та апеляцію засудженого підтримав, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, апеляція засудженого ОСОБА_3 та його захисника задоволенню не підлягають з таких підстав.

Дослідивши належним чином докази в судовому засіданні , суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, і це не оспорюється в апеляціях.

Щодо доводів ОСОБА_3 про те, що його покази, дані ним під час досудового слідства доводять його матеріальну залежність від ОСОБА_4 , що є підставою звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 40 КК України є безпідставними, оскільки даною статтею регулюється питання щодо фізичного або психічного примусу, який виключає злочинність діяння внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Крім того, будь - яких доказів про матеріальну залежність засудженого від ОСОБА_4 в матеріалах справи немає.

Посилання в апеляціях засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на суворість призначеного покарання є також безпідставними, оскільки призначаючи покарання судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу, котрий раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних речовин, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо. Судом також враховано обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочинів, а тому підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляції прокурора щодо неправильного застосування закону в частині призначення покарання є обґрунтованими.

Так санкцією ч. 2 ст. 187 КК України крім основного покарання у вигляді позбавлення волі передбачено і додаткове покарання: конфіскація майна.

Проте, як видно з вироку, суд в його мотивувальній частині питання призначення додаткового покарання ОСОБА_3, яке санкцією вищевказаної статті є обов'язковим , не мотивував, та не вказав про нього у резолютивній частині.

Враховуючи обставини вчинення злочинів та ступінь їх тяжкості колегія суддів вважає за необхідне призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року ), - колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора задоволити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та його захисника залишити без задоволення.

Вирок Білоцерківського міськрайонного суду від 28 грудня 2012 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного покарання скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України- 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного йому на праві власності.

В решті цей вирок залишити без зміни

СУДДІ:

1. 2. 3.