АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ЛУГАНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа - № 22ц-2705 /06                          Головуючий в 1 інстанції - Бойко В.Г.

Категорія -                                                                        Доповідач - Кравченко Н.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2006 року    Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого- КравченкоН.В.,

суддів - ЗПригорнєвої Л.І.,Борисова Є.А. при секретарі - Пономарьовій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красно донського міськрайсуду Луганської області від 5 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до СТОВ " Пархоменківська нива" Красно донського району Луганської області про стягнення заборгованості з орендної плати та пені, -

Встановила:

У лютому 2006 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача СТОВ « Пархоменківська нива», в якому послалася, що вона на підставі договору оренди земельного паю НОМЕР_1 здала в оренду відповідачеві свій земельний пай строком до 2004 року, згідно якого відповідач повинен сплачувати їй орендну плату, але він свого обов'язку не виконував, внаслідок чого створилася заборгованість у сумі 1551 гр. станом на 1 березня 2003 року. Після того, як позивачка отримала державний акт на земельну ділянку між нею та відповідачем було укладено новий договір, згідно якого позивачка передала відповідачеві належну їй земельну ділянку в оренду смтроком на п'ять років, а відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у розмірі 1% від вартості земельної ділянки не пізніше 31 грудня кожного року. При цьому орендна плата за період з 1 березня 2003 року по 31 грудня 2003 року була встановлена 530 гр. Більше ніяких угод стосовно вартості орендної плати між сторонами не укладалося. Відповідач не виконав свої обов'язки зі сплати орендної плати, заборгованість за три роки складає 1943 гр.34 коп. Крім того умовами договору передбачена сплата пені за кожний день прострочення, яка з розрахунку 7 гр.07 коп. в день складає 2799 гр.72 коп. Оскільки відповідач добровільно не виплачує їй вказані суми, позивачки просить стягнути їх на її користь з відповідача всього 6294 гр. 06 коп.

У подальшому позивачка уточнила свої вимоги, просила вимоги стосовно орендної плати за договором оренди земельного паю не розглядати.

Стосовно вимог орендної плати за договором оренди земельної ділянки, уточнила, що заборгованість за відповідачем створилася з урахуванням індексу інфляції складає 2241 гр.92 коп., також сума пені складає 1010 гр.53 коп. Тому всього вона просить стягнути з відповідача 3252 гр.45 коп.

Рішенням Красно донського міськрайсуду Луганської області від 5 липня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивачка з рішенням суду не згона, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати та задовольнити її вимоги.

- Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачці, суд виходив з того, що умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами 1 березня 2003 року, передбачено щорічний розмір орендної плати у натуральній формі, від отримання якої позивачка ухилялася, внаслідок чого створилася заборгованість на суму 1677 гр.16 коп, яку відповідач готовий відшкодувати натурою, як це і передбачено умовами договору, а тому підстав для стягнення суми заборгованості у грошовому виразі немає. Також суд виходив з того, що оскільки у даному випадку прострочення отримання орендної плати є внаслідок відмови позивачки від отримання її у натуральній формі, тому підстав для стягнення пені за прострочення платежів, немає.

Правильно встановивши обставини справи, суд дійшов помилкових висновків.

Згідно зі ст.. 90 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Ст.. 124 Земельного Кодексу України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, ідо перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

У відповідності зі ст.. 21,22 Закону України « Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди та може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій ( надання послуг орендодавцю) формах.

Як передбачено Законом України « Про плату за землю» щороку станом на 1 січня індексується грошова оцінка землі, порядок проведення якої затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №783 від 12 травня 2000 року « Про проведення індексації грошової оцінки земель».

Судом правильно встановлено, що між сторонами 1 березня 2003 року строком на п'ять років укладено договір оренди належної позивачці земельної ділянки. Згідно з умовами договору позивачка передала відповідачеві належну їй земельну ділянку, а відповідач зобов'язався щорічно до 31 грудня кожного року сплачувати орендну плату, розмір якої встановлено 530 гр., з розрахунку 1% від вартості земельної ділянки 20798 гр. 12 коп. у цінах 1996 року та коефіцієнту індексації земельних угідь 2,465. Умовами договору передбачено також, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на дату її виплати відповідно до рівня інфляції.

Вказані обставини підтверджуються вказаним договором та додатком до нього, поясненнями позивачки, частково поясненнями відповідача.

Судом також правильно встановлено, що сума заборгованості відповідача за три роки по орендній платі склала: за 2003 рік у сумі 573 гр. 46 коп., за 2004 рік у сумі 643 гр.99 коп., за 2005 рік у сумі 710 гр.32 коп., з урахуванням тільки індексу інфляції, згідно умов договору, оскільки за вказані роки коефіцієнт індексації земельних угідь в установленому порядку згідно з відповідними Постановами Кабінету Міністрів України не змінювався. Всього сума заборгованості склала 1927 гр. 77 коп.

Але суд, роблячи остаточний висновок стосовно суми заборгованості, безпідставно погодився з відрахуванням відповідачем з вказаної суми 13% податку, як з доходів фізичних осіб, оскільки Законом України « Про податок з фізичних осіб» сплата податку є обов'язком  фізичних осіб, які отримують доходи не за місцем роботи, а оскільки позивачка у трудових відносинах з відповідачем не знаходиться, тому у відповідача не виникло обов'язку по відрахуванню з належної позивачці заборгованості сум податку.

Посилання позивачки про те, що розмір заборгованості становить 2241 гр.92 коп. є необгрунтованим, оскільки зроблений нею розрахунок суперечить умовам договору і тому до уваги прийнятий бути не може.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачкою за вказаний період становить 1927 гр. 77 коп., яка і повинна бути стягнута на користь позивачки.

Суд помилково дійшов висновку, що підстав для стягнення немає, оскільки форма орендної плати за вказаним договором оренди сторонами була встановлена у натуральній формі.

Як вбачається з умов вказаного договору, ним тільки на перший рік орендна плата встановлена у натуральній формі, згідно додатку до вказаного договору, який розроблено на підставі Типового договору, форма якого затверджена в установленому порядку. Однак при цьому , сторонами не узгоджено, які саме вироби та яка сільськогосподарська продукція повинна видаватися у якості натуральної оплати.

Після спливу першого року оренди між сторонами форма орендної плати на наступні роки не узгоджувалися, виплата її у натуральній формі не встановлювалася.

Таким чином, у суду не було підстав вважати, що сторонами була встановлена та погоджена натуральна форма орендної плати, у даний час позивачка не бажає отримувати заборгованість з орендної плати за вказаний період у натуральній формі, оскільки вона в цьому не має потреби, а тому суд помилково відмовив позивачці у стягненні заборгованості з орендної плати у грошовому виразі.

Також судова колегія вважає, що судом помилково зроблено висновки стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати.

Як вбачається з вказаного договору оренди, його умовами передбачено сплату пені у розмірі 0,1% от простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно зі ст.. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.

Ст.. 614 ЦК України передбачено, що особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не представлено доказів стосовно того, що він протягом періоду, за який створилася заборгованість, приймав заходів для виконання своїх обов'язків по сплаті орендної плати, але не міг їх виконати з вини позивачки, або з незалежних від нього причин. Позивачка стверджує, що відповідач до її звернення до суду ніяких дій щодо виплати їй орендної плати не приймав, відповідач нічим ці доводи не спростував.

Таким чином, суд помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача за прострочення сплати орендної плати згідно умов договору.

Загальна сума пені складає 588 гр.60 коп., у тому числі за прострочений платіж 2003 року у сумі 102 гр.60 коп. ( 180 днів прострочення згідно зі ст.. 72 ЦК УРСР в редакції 1963 p.), за прострочений платіж 2004 року у сумі 230 гр.40 коп. ( 360 днів прострочення згідно зі ст.. 258 ЦК України), за прострочений платіж 2005 року у сумі 255 гр.60 коп. ( на даний час 293 дня згідно зі ст.. 258 ЦК України).

Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи та встановленим обставинам, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а тому рішення суду не може бути визнано законним та обґрунтованим.

Судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню. Оскільки підстав, встановлених законом для направлення справи на новий розгляд до суду   першої Інстанції не вбачається, судова колегія вважає необхідним у межах своєї компетенції постановити по справі нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивачки у вказаній частині.

Керуючись ст.ЗОЗ, 305309,313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Красно донського місьрайсуду Луганської області від 5 липня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з СТОВ « Пархоменківська нива» Красно донського району Луганської області на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 1 березня 2003 року у сумі 1927 гр.77 коп., пеню за прострочення платежів орендної плати у сумі 588 гр.60 коп., а також на користь держави судовий збір у сумі 51 гр., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у сумі 30 гр.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення.