Справа № 22-340 Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко В.В.
Категорія 36 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, стягнення заборгованості за аліментами та неустойки, відшкодування моральної шкоди і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непоновлітню дитину, посилаючись на те, що з 1994 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від шлюбу мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У 1999 шлюбні відносини з відповідачем припинені і шлюб розірваний. Після розірвання шлюбу дочка проживає з нею і знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно не бажає надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Згідно постанови народного судді Великоновоселківського районного суду Донецької області від 14 січня 1998 року з відповідача на її користь стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача. Проте відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму.
15 листопада 2006 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, посилаючись на те, що з 1994 року по жовтень 1999 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_4. Після припинення шлюбу за постановою судді Великоновоселківського районного суду Донецької області від 14 січня 1998 року він сплачував аліменти на утримання дочки на користь позивачки. У зв'язку з подачею ОСОБА_1 позовної заяви про стягнення аліментів йому стало відомо, що позивачка без його згоди змінила ім'я дочки на ОСОБА_3. Після розірвання шлюбу з позивачкою він проживає з іншою жінкою, але дітей від цього шлюбу немає. Після обстеження йому стало відомо, що він є безплідним. Тому вважає, що він не може бути біологічним батьком дочки ОСОБА_3, у зв'язку з чим просив виключити з актового запису про народження ОСОБА_3 запис про нього як про батька дитини.
2
28 листопада 2006 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 5210 гри. 32 коп. та неустойку в сумі 16880 грн. 40 коп., а також моральну шкоду, посилаючись на те, що після винесення постанови про стягнення з відповідача аліментів він практично не сплачував аліменти, оскільки ніде не працював; останній час виплачував аліменти по 30, 50 грн. щомісячно. Вважає, що з його вини виникла заборгованість з виплати аліментів з 1998 року по наступний час, яка з урахуванням довідки статистичного управління складає 5210 грн. 32 коп. Оскільки відповідач прострочив виплату аліментів, тому відповідно до ст. 196 СК України повинен сплатити неустойку за 3240 днів розмірі 16880 грн. 40 коп.
Протягом тривалого часу відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу дитині, що відбивається на її здоров'ї, від чого вона відчуває моральні страждання, оскільки належним чином не може нагодувати дитину, взути та одягти дитину; зазначені обставини призвели до того, що вона стала нервувати, а звернення відповідача до суду з позовом про оспорювання батьківства призвело до нервового потрясіння. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути 10000 грн.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 30 серпня 2006 року; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за аліментами, неустойки та відшкодування моральної шкоди відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і, зокрема на те, що державною виконавчою службою невірно взята середня заробітна плата для розрахунку заборгованості по аліментам; вважає, що суд невірно дійшов висновку про те, що стягнення заборгованості по аліментам покладено на державну виконавчу службу і цим питанням повинна займатися виконавча служба, а не суд; судом не враховано, що відповідач хоча і не працює, проте матеріально забезпечений; суд дійшов невірного висновку про те, що вона не має права на стягнення неустойки; висновок суду про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з тим, що законом не передбачено стягнення такої шкоди, є незаконним, оскільки стягнення такої шкоди передбачено ст. 23 ЦК України.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини сторонами не оскаржено.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, у наданому до апеляційного суду листі просив розглянути справу у його відсутності, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 вересня 1994 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою судді Великоновоселківського районного суду Донецької області від 14 січня 1998 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку до повноліття дочки.
Згідно висновку судово-геномної експертизи вірогідність батьківства ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, народженої
3
ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 99, 99%, що відповідає формулюванню „батьківство практично доведено".
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, перевіривши доводи апеляційної
скарги в межах апеляційного оскарження рішення суду, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення
суду зміні, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мнімуму для дитини відповідного віку, суд виходив з того, що з 1 січня 2004 року законодавство в частині стягнення аліментів набуло змін і відповідно до ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами і неустойки, суд виходив з того, що нарахування та стягнення заборгованості по аліментам на підставі рішення суду покладено на Державну виконавчу службу, тому вирішенням цього питання має займатися державний виконавець відповідної ДВС, а не суд.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, суд виходив з того, що норма Сімейного Кодексу України, яка передбачає стягнення неустойки при виникненні заборгованості за аліментами, набрала чинності з 1 січня 2004 року, а заборгованість за аліментами позивачці виникла за період з 1998 року по 2006 рік в сумі 5210 грн. 32 коп., суд, враховуючи період заборгованості з 30 серпня 2006 року по наступний час, позбавлений можливості вирішити питання стягнення неустойки, оскільки розмір заборгованості за аліментами визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення і саме з цієї заборгованості має бути визначений розмір неустойки.
Проте такі висноки суду є помилковими.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків перебачених статтею 184 цього Кодексу. Проте зазначена норма Закону набрала чинності з 15 жовтня 2005 року згідно Закону України від 22 вересня 2005 року. Згідно ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Згідно п.2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом постановою судді Великоновоселківського районного суду Донецької області від 14 січня 1998 року стягнуті аліменти з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 На підставі зазначеної постанови судді був виданий виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у державній виконавчій службі, відповідно до зазначеної постанови судді відповідач сплачує позивачці аліменти.
Таким чином по спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 судом вже ухвалене судове рішення, тому провадження по справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини підлягає закриттю.
Зміна законодавства і, зокрема зміна мінімального розміру аліментів, не є підствою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого
4
листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 195 ч.ч.3, 4 СК України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. При цьому інформація про величину середнього заробітку надається органами статистики. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.
Відповідно до ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості за аліментами і повідомити про нього стягувача і боржника. За наявності спору питання про розмір заборгованості за аліментами вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
Як вбачається з матеріалів справи виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 знаходився на виконанні у державній виконавчій службі з дня винесення постанови про стягнення аліментів, тобто з січня 1998 року, тому з відповідача підлягає стягненню вся сума нарахованої державним виконавцем заборгованості. Із листа державного виконавця державної виконавчої служби у Великоновоселківському районі (а.с. 53) вбачається, що виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 повернувся до виконавчої служби з останнього місця його роботи - КСП "Керменчік" 29 вересня 2000 року. Даних про те, що боржник після зазначеної дати працював немає. Згідно зазначеної норми Закону державним виконавцем зроблений розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості на підставі даних Головного управління статистики про середню заробітну плату одного штатного працівника по отраслі народного господарства „сільське господарство".
Загальна сума заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 за період з січня 2001 року по 1 грудня 2006 року державним виконавцем визначена в сумі 2074 грн. 45 коп. Боржником зазначений розмір заборгованості не оспорений. Позивачкою не надано переконливих доказів заборгованості зі сплати аліментів за період 1998 - 2000 років, а державним виконавцем заборгованість за цей період не встановлена.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість зі сплати аліментів за період з січня 2001 року по 1 грудня 2006 року, визначена державним виконавцем державної виконавчої служби у Великоновоселківському районі Донецької області в сумі 2074 грн. 45 коп.
Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки /пені/ у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 12 СК України строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного Кодексу України.
Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення неустойки ОСОБА_1 звернулась 28 листопада 2006 року, тому неустойка підлягає стягненню з листопада 2005 року. Згідно розрахунку державного виконавця заборгованість за аліментами за листопад 2005 року складає 84 грн. 51 коп., таким чином розмір неустойки буде складати 25 грн. 35 коп. (8.45 - 1% грн. х 30 діб); за грудень 2005 року сума заборгованості за аліментами складає 115 грн. 40 коп., розмір неустойки буде складати 34 грн. 50 коп., щомісячна сума заборгованості за січень-квітень 2006 складає по 119 грн. 02 коп., таким чином розмір неустойки за цей період буде складати 142 грн. 80 коп. (1 грн. 19 коп.х 30 діб х 4 міс); щомісячна сума заборгованості за травень - вересень 2006 року складає по 139 грн. 46 коп., таким чином розмір неустойки за цей період буде складати 208 грн. 50 коп. (1.39
5
грн. х 30 діб х 5 міс); щомісячна сума заборгованості за аліментами за жовтень-листопад 2006 року складає по 155 грн. 95 коп., таким чином розмір неустойки буде складати 93 грн. 60 коп. (1.56 грн. х 30 діб х 2 міс), а всього сума неустойки в межах строку позовної давності буде складати 554 грн. 90 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що нормами сімейного законодавства не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі виникнення заборгованості за аліментами.
Такі висновки суду є правильними.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК ті іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону „Про інформацію", ст. 44 „Про авторське право і суміжні права").
Статтею 18 СК України передбачено як спосіб захисту сімейних прав та інтересів відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором. Сімейним Кодексом України передбачено відшкодування матеріальної і моральної шкоди тільки у статтях 157 і 159.
Відшкодування моральної шкоди при правовідносинах, які виникли між сторонами по даній справі не передбачено Сімейним Кодексом України
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заборгованістю за аліментами.
В цій частині рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 310, 205, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 15 листопада 2007 року змінити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, а також в частині відмови ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам і неустойки скасувати.
Провадження по справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітної дитини закрити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за аліментами і неустойки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами в сумі 2074 грн. 45 коп.1 неустойку в сумі 554 грн. 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили рішенням апеляційного суду.