Справа № 22-173                               Головуючий у 1 інстанції Павленко Л.М.

Категорія 33                                                 Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2008 року                            Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі Степаненко В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2007 року по цивільній справі за заявоюОСОБА_3 про забезпечення позову, -

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять скасувати ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2007 року, якою задоволено клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову: у забезпечення позову заборонено Донецькому міському управлінню земельних ресурсів видача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права і, зокрема на порушення судом права власності на земельну ділянку, яка перейшла до них у зв'язку з розташуванням на ній житлового будинку, який був придбаний на законних підставах; судом безпідставно не прийнято до уваги рішення Донецької міської ради, згідно з яким земельна ділянка була передана у власність для обслуговування житлового будинку.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною і обгрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України

розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позовних вимог ОСОБА_3. шляхом заборони Донецькому міському управлінню земельних ресурсів видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Державного акту на земельну ділянку по

2

АДРЕСА_1 суд виходив з того, що дії відповідачів можуть утруднити або зробити у подальшому неможливим виконання рішення суду.

Проте такі висновки зроблені на недостатньо повно досліджених матеріалах справи і з порушенням процесуального законодавства.

Згідно ст. 151 ч.3 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ч.1, 3 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, втановленням обов'язку вчинити певні дії і т.і. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 152 ч.2 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 і до ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 про захист порушеного права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0.06 га по АДРЕСА_1, яка передана йому для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю, який виданий на підставі рішення виконкому Донецької міської ради від 21 липня 1993 року. Відповідачі є користувачами сусідніх земельних ділянок. У 2007 році він почав роботи по проектуванню і будівництву житлового будинку, але з'ясувалося, що відповідачі побудували на частині належної йому земельної ділянки споруди, чим порушили його права власника земельної ділянки.

Прте у судовому засіданні апеляційного суду було встановлено, що Державний акт на земельну ділянку по вул. Новикова був виданий ОСОБА_3 без зазначення конкретної адреси, тобто номера, тому вважати, що саме відповідачі по справі порушують його права не є безспірним. В свою чергу ОСОБА_2 надана копія рішення Донецької міської ради від 21 червня 2000 року №250 про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність для обслуговування жилого будинку і господарських будівель; із додатка до зазначеного рішення, а саме списка громадян Київського району, яким передається у приватну власність та тимчасове користування земельні ділянки, вбачається, що місце розташування земельної ділянки, яка виділена Кравчуку Ю.А. значиться вул Новикова, 28.

З матеріалів справи також вбачається, що власником житловогоАДРЕСА_1 є ОСОБА_1 Позовні вимоги про захист порушеного права власності на земельну ділянку, поновлення стану земельної ділянки ОСОБА_3 пред'явлені до ОСОБА_1, в той час як власником земельної ділянки площею 808 кв.м згідно рішення Донецької міської ради №250 від 21 червня 2000 року є ОСОБА_2, який не є відповідачем по справі. Більш того, 4 жовтня 2007 року ОСОБА_2 виданий Державний акт на зазчену земельну ділянку.

Крім того, ухвалою суду заборонена видача Державного акту на земельну ділянку Донецькому міському управлінню земельних ресурсів, в той час як до цієї організації позовні вимоги не заявлялися.

За таких обставин у суду першої інстанції не було законних підстав для забезпечення позову шляхом заборони Донецькому міському управлінню земельних ресурсів видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Державного акту на земельну ділянку по вул. Нивикова в м. Донецьку, оскільки така заборона порушує право

3

власності, тому ухвала суду підлягає скасуванню з постановлениям нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 304, 307, 312, ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Донецька від 18 вересня 2007 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Донецькому міському управлінню земельних ресурсів видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Державного акту на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.