УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 2/0109/2949/2012 Головуючий суду першої інстанції:Сенько М.Ф.

№ провадження: 22-ц/190/1197/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

"10" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Берзіньш В.С.

Суддів:Кірюхіної М.А., Берещанської І.І.., Рижих М.Г.,

При секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради до ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, Комунальне підприємство «ЖЕО Київського району м. Сімферополя», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012р. виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1. Вимоги мотивовані тим, що з 1992 року по 1998 рік ОСОБА_6 мешкала та була прописана разом з чоловіком ОСОБА_10 у зазначеній квартирі, яка знаходилась на балансі фонду місцевих рад та відносилась до комунальної власності. 18.12.1998р. вироком Київського районного суду м.Сімферополя АРК ОСОБА_6 була осуджена до дев'яти років позбавлення волі та відправлена для відбування покарання у колонію, з якої звільнилася у 2005 році. Відповідно до ст.71 ЖК України, яка діяла на момент набрання вироком законної сили, в редакції від 01.01.1993 року, житлове приміщення за тимчасово відсутнім громадянином зберігається на протязі часу його перебування під слідством та судом, але не на весь час відбування покарання. З цього слідує, що ОСОБА_6 втратила право користування спірною квартирою. Крім того, відповідачкою не було реалізовано право на бронювання житлового приміщення, згідно ст.ст.73,75 ЖК України та Правил бронювання жилих приміщень №342 від 09.09.1985.

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 29 листопада 2012 року у задоволенні позову виконавчого комітету Сімферопольської міської ради відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, ухвалення судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.18,71 ЖК України, ст.ст.213,214 ЦПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_9 і її представник та представник виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АРК підтримали доводи апеляційної скарги; ОСОБА_6 і її представник проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

2

Відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 з 1992 року по 1998 рік проживала та була прописана разом з чоловіком ОСОБА_10 у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходилась на балансі фонду місцевих рад та відносилась до комунальної власності.

18.12.1998р. вироком Київського районного суду м.Сімферополя АРК ОСОБА_6 була осуджена до дев'яти років позбавлення волі та відправлена для відбування покарання у колонію, з якої звільнилася у 2005 році. Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 22.09.1999 року ОСОБА_6 за позовом КП ЖЕО «Київського району м.Сімферополя» була визнана такою, що втратила право користування спірною та виписана із даної квартири 23.01.2001 року, а квартира була надана та у подальшому приватизована третіми особами ОСОБА_7, ОСОБА_8 та продана 07.05.2003р. ОСОБА_9 Проте в подальшому дане рішення було скасовано Апеляційним судом АРК 18.02.2009 року, а справа направлена на новий розгляд у суд першої інстанції; при новому розгляді позов за заявою позивача був залишений без розгляду.

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 30.03.2012р., яке набрало законної сили 13.06.2012р.(а.с.44-45,35-36,95-96)), частково задоволено позов ОСОБА_6 до КП ЖЕО Київського району м.Сімферополя, виконавчого комітету Сімферопольської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Визнано незаконним розпорядження виконавчого комітету Сімферопольської міської ради м.Сімферополя від 30.05.2002 р. №416 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності від 30.05.2002р. видане ОСОБА_7, ОСОБА_8 Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за вказаною адресою від 07.05.2003 р., укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Вселено ОСОБА_6 у спірну квартиру АДРЕСА_1.

Зазначеним рішенням суду від 30.03.2012р. також встановлено, що ОСОБА_9 у вказаній квартирі не зареєстрована та не проживає, що вона не заперечувала і в засіданні апеляційного суду 10.04.2013р. та що не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи відповідно до положень ч.3ст.61 ЦПК України.

Згідно зі ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі; кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В сенсі положень ч.1ст.3 ЦПК України, ч.1ст.15 ЦК України захисту підлягають наявні легітимні цивільні права особи у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.292 ЦК України ОСОБА_9, як особа, що брала участь у справі, має право апеляційного оскарження рішення суду. Проте, виходячи з вищенаведеного, на даний час ОСОБА_9 не є законним власником чи користувачем спірної квартири та не має будь-яких законних прав щодо неї; не мала вона таких прав і в спірний період - до 07.05.2003 року.

Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування щодо порушення законних прав та інтересів ОСОБА_9, визначення прав і інтересів апелянта, які порушені, та доказів щодо цього.

Враховуючи викладене, положення ст.ст.3,303 ЦПК України, те, що заявлений виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК позов не стосується прав та обов'язків ОСОБА_9; по даній цивільній справі рішення відносно прав та обов'язків апелянта ОСОБА_9 не постановлювалось та цим рішенням не зачіпаються права і законні інтереси ОСОБА_9;

3

позивач виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АРК рішення не оскаржує, ОСОБА_9 не має повноважень на представлення його інтересів,- підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги ОСОБА_9 немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзінш В.С. Кірюхіна М.А. Берещанська І.І

Судді: