АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5474 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В,
Категорія - 19/20 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального . страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області, третя особа ВАТ « Павлоградвугілля», про стягнення недоплаченої одноразової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2006 року.
Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено і з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді стягнено на користь позивача недоплачену одноразову допомогу в сумі 148960 грн. / а. с. 21-22 /.
Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилався на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального закону. Судом першої інстанції не дана належна правова оцінка обставинам по справі / а. с. 24-25 /.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час з 11.12.1978 року по 26.11.2004 року працював на шахтах ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», де працював на підземних роботах за різними спеціальностями.
В період роботи на шахті ім. Героїв космосу 12.07.1991 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві в результаті якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді ампутації культі нижньої фаланги третього пальця правої кисті лівої руки і йому було встановлено за висновком МСЕУ від 18.09.1991 року втрату професійної працездатності у розмірі 5% безстроково / а. с.10-12 /.
Крім того, за час роботи на підприємстві в підземних та шкідливих умовах позивач
отримав професійне захворювання - радикулопатія шийна і попереково-крижова з
вираженим порушенням біомеханіки хребта з стійким больовим та мязово-тонічним
синдромом,переферичним нейроваскулярним синдромом, часто рецидивуючим
перебігом, а також він отримав двійний плечолопатковий періартроз ПФС 2 ст., дефатроз ліктьових і колінних суглобів ПФ 1-2 ст. і пильовий бронхіт. За висновком МСЕК від 23.11.2004 року йому первісно-повторно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65% безстроково ( 5% - повторно по травмі 12.07.1991 року, 30% - вперше по радиколопатії, 20% - вперше по дефартрозам,10% - вперше по пильовому бронхіту) / а. с. 9,13 /.
Постановою ВВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді від 26.11.2004 року позивачу було призначено страхові виплати - одноразову допомогу із розрахунку: 2660,00 грн. х 60% = 159600,00 грн., але виплата була обмежена 10640 грн., тобто чотирикратним розміром граничної плати ( доходу) / а. с. 14-15 /.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що таке обмеження виплати позивачу одноразової допомоги не відповідає вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому стягнув з Фонду на користь позивача недоплачену одноразову допомогу в сумі 148960,00 грн., виходячи із розрахунку: 2660,00 грн. х 60% = 159600,00 грн. -10640,00 грн-148960,00 грн. /а. с. 21-22 /.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивачу має бути виплачена одноразова допомога, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК без обмеження чотирикратним розміром граничної плати (доходу), із якої справляються внески до Фонду. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України ( складом в 15 чоловік) в своїй ухвалі від 06.04.2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 також підтвердила ту обставину, що згідно абз. 2 ч. 2 ст. 34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплачується одноразова допомога, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК без обмеження чотирикратним розміром граничної плати (доходу), із якої справляються внески до Фонду / а. с.43 /. Такої ж думки дотримувався Верховний Суд України і в ухвалі від 07.10.2005 року по справі ОСОБА_3 / а. с. 17 /.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Крім того, приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, що суперечить діючому законодавству.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія судів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Павлограда Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.