АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 5426 / 2006                                      Головуючий в 1 інстанції - Дадим Ю.М.

Категорія - 19/20                                                Доповідач  - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року                     Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   - Глущенко Н.Г.

суддів                 - Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.

при секретарі  - Білоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області   від 29 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої   дирекції   Фонду   соціального   страхування   від   нещасних   випадків   на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.05.2006 року скасувати.

Зазначеним рішенням суду з Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Павлограда стягнено на користь ОСОБА_1 32000 грн. страхової виплати за моральну шкоду, а в іншій частині позовних вимог відмовлено / а. с. 26-27 /.

Як на підстави своєї апеляційної скарги відповідач - Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Першотравенську посилалось на те, що рішення є необгрунтованим / 29-30 /.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 тривалий час, з липня 1978   року   по   вересень   2002   року,  працював   на   шахті   «   Самарська»   ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», де працював на підземних роботах за різними спеціальностями.

За час роботи на підприємстві в підземних та шкідливих умовах він отримав професійне захворювання - радакулопатія попереково-крижова з вираженим статико-динамічним порушенням, стійким больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді дефартрозу колінних суглобів НФ 2 ст. За висновком МСЕК від 25.09.2002 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% та визнано інвалідом З групи безстроково.

В зв'язку з отриманим професійним захворюванням він - позивач втратив частково працездатність, став інвалідом в працездатному віці, були порушені нормальні життєві зв'язки, що призводить до душевних страждань, постійно відчуває фізичну біль, його рухи стали обмеженими, відчуває труднощі при ходьбі, а тому змушений часто проходити, як амбулаторне, так і стаціонарне лікування та постійно приймати ліки. Все це призводить до значних моральних страждань та спричиняє йому моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем оскільки він - позивач застрахований.

Дані обставини підтверджені поясненнями самих учасників процесу, а також підтверджуються письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи: довідками Павлоградської МСЕК від 25.09.2002 року / а. с. 9-10 /, актом розслідування професійного захворювання від 18.07.2002 року / а. с. 5 /, виписками із історій хвороб позивача та епікризами різних лікувальних закладів де він неодноразово лікувався / а. с. 6-7,11-17 /, трудовою книжкою /а.с. 18 /.

В зв'язку з втратою позивачем професійної працездатності Відділенням виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Павлограді йому було призначено страхові виплати, але моральна шкода позивачу не відшкодована / а. с. 8 /.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки в зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності в працездатному віці, тобто втратив частково працездатність, став інвалідом в працездатному віці, були порушені нормальні життєві зв'язки, що призводить до душевних страждань, він постійно відчуває фізичну біль, його рухи стали обмеженими, відчуває труднощі при ходьбі, а тому змушений часто проходити, як амбулаторне, так і стаціонарне лікування та постійно приймати ліки. Все це призводить до значних моральних страждань та спричиняє йому моральну шкоду.

Виходячи з обставин по справі та наслідків що наступили, керуючись ст.ст. 1,5,6,13,21,28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності" - суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнувши на його користь 32000 грн. страхової виплати за моральну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.

З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли потягнути за собою скасування рішення , судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що ст. 77 Закону України „ Про Державний бюджет 2006 року" призупинена виплата моральної шкоди з 1 січня 2006 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 1 січня 2006 року, первинно він був оглянутий у МСЕК із встановленням розміру втрати працездатності ще 25.09.2002 року / а. с. 9-10 /.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.