АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2604 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Бондаренко Р.В.
Категорія -44 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2006 року про повернення та визнання неподаною позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2006 року про повернення та визнання неподаною його позовної заяви до Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2006 року зазначена позовна заява ОСОБА_1 визнана неподаною і повернута позивачу, як така, що не відповідає вимогам ст.ст. 119-121 ЦПК України : не вказана ціна позову; не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, із зазначенням і прикладенням письмових доказів, що підтверджують кожну обставину, а саме - не зазначено механізми дорожньо-транспортної пригоди, яким чином рухались автомобілі, в результаті яких саме дій чи бездіяльності відповідача спричинена шкода, водії та власники автомобілів, їх місце знаходження, на якій підставі водії керували автомобілями, чи було отримане страхове відшкодування, якими доказами це підтверджується, відсутня постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності чи підстави для звільнення від доказування / а. с. 4 /.
Як на підстави апеляційної скарги позивач посилався на те, що ухвала постановлена судом з порушенням процесуального закону. Крім того, ухвала судді від 11.01.2006 року про залишення позову без руху йому не направлялась судом і він її не отримував, ухвала від 20,02.2006 року була вручена йому судом разом з матеріалами позову лише 13.03.2006 року /а.с.. 8-9 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати наступних підстав.
Постановляючи ухвалу від 20.02.2006 року про повернення та визнання неподаною позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного центру екстреної медичної допомоги і медицини катастроф, третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди -суддя виходив з того, що позивач не усунув недоліки, які були зазначені в ухвалі від 11.01.2006 року про залишення позовної заяви без руху.
Однак, з висновками суду погодитись неможливо оскільки вони не відповідають матеріалам позовної зави та вимогам процесуального закону.
Так, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву суд виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 / а. с. 1-2 / не відповідає вимогам ст.ст. 119-121 ЦПК України : не вказана ціна позову; не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, із зазначенням і прикладенням письмових доказів, що підтверджують кожну обставину, а саме - не зазначено механізми дорожньо-транспортної пригоди, яким чином рухались автомобілі, в результаті яких саме дій чи бездіяльності відповідача спричинена шкода, водії та власники автомобілів, їх місце знаходження, на якій підставі водії керували автомобілями, чи було отримане страхове відшкодування, якими доказами це підтверджується, відсутня постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності чи підстави для звільнення від доказування / а. с.4 /.
Зазначені в ухвалі вимоги суду, щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст.ст. 119-121 ЦПК України, не є підставою для визнання неподаною та повернення позовної заяви, оскільки деякі з них, якщо суд вважає необхідним, можуть бути усунені згідно ч.6 ст. 130 ЦПК України в попередньому судовому засіданні. Зокрема, це питання щодо визначення фактів та обставин, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню. Питання щодо з'ясування, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення, а також надання доказів та їх витребування - вирішуються судом у попередньому судовому засіданні Крім того, постановляючи , як ухвалу від 11.01.2006 року, так і ухвалу від 20.02.2006 року, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що в основу позовних вимог позивач поклав постанову суду від 27.09.2005 року про притягнення третьої особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху і в своєму позові просив витребувати з Індустріального райсуду м. Дніпропетровська адміністративний матеріал № 3-8110/05, де знаходиться зазначена ухвала, яка відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України може бути підставою для звільнення від доказів. Відповідно ж до вимог процесуального закону суд повинен надати стороні допомогу у витребуванні доказів, якщо сторона про це його просить. Суд же не виконав дані вимоги закону, а навпаки зобов'язав сторону надати їх, розуміючи, що даний матеріал може бути надано лише за вимогою суду.
Посилання суду в ухвалі на те, що позивачем не зазначено місце знаходження сторін та третьої особи є надуманими, оскільки позивачем в позовній заяві зазначено не тільки їх адреси, а навіть і номери телефонів / а. с. 1 /. Безпідставна вимога суду і щодо не зазначення ціни позову, так як прохальній частині позивач чітко зазначив суми свої матеріальних вимог / а. с. 2 /.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального закону, так як позивачу не було направлено копію ухвали від 11.01.2006 року про залишення позовної заяви без руху, а ухвала від 20.02.2006 року, разом з матеріалами позову, була вручена позивачу в суді лише 13.03.2006 року / а. с. 5 /. Докази виконання судом зазначених вимог процесуального закону в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно повернув позивачу його позовну заяву.
Таким чином, доводи апеляційної скарги обґрунтовані, а ухвала суду не відповідає вимогам закону та матеріалам позовної заяви, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2006 року- скасувати і матеріали позовної заяви повернути до того ж суду для розгляду їх по суті. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.