АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5470 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Мельник В.В.
Категорія -19/20 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області, третя особа ВАТ « Павлоградвугілля», про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАН0ВИЛА.
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду / а. с. 4-5 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він тривалий час з 18.10.1983 року працював на шахті « Павлоградська» ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником якої є ВАТ «Павлоградвугілля», де працював на підземних роботах за різними спеціальностями.
Працюючи на шахті 11.05.1994 року з ним стався нещасний випадок на виробництві в результаті якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток носа і за висновком Павлоградської МСЕК від 15.06.1994 року йому було встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково.
Крім того за час роботи на підприємстві в підземних та шкідливих умовах він отримав професійне захворювання - хронічна диско генна попереково-крижова радикулопатія з вираженими статико-динамічними порушенням та стійким больовим синдромом. За висновком МСЕК від 16.05.2005 року йому повторно-первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60% ( 15% - повторно по травмі 11.05.1994 року, 45% - вперше по радикулопатії) та визнано інвалідом 3 групи.
В зв'язку з отриманим професійним захворюванням він - позивач втратив частково працездатність, став інвалідом в працездатному віці, постійно відчуває фізичну біль, як наслідки професійної травми та профзахворювання, відчуває великі незручності оскільки не може виконувати елементарну домашню роботу, багато часу змушений знаходитись на лікуванні, як в стаціонарних, так і амбулаторних умовах. Все це призводить до порушення його способу життя та спричиняє значні моральні страждання, тобто спричиняє йому моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
Відповідно до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" позивач просив стягнути з відповідача на його користь 70000 грн. - суму страхової виплати за моральну шкоду виходячи з вимог ст.ст. 21,28,34 вище зазначеного Закону / а. с. 4-5 /.
Позовні вимоги позивача підтримав в судовому засіданні його представник, а представник Фонду - заперечував проти цих позовних вимог.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14.06.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області стягнено на користь позивача 42000 грн. страхової виплати за моральну шкоду /а. с. 41-42/.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Павлограді ставить питання про скасування рішення суду, оскільки воно є необгрунтованим /а. с. 44-45 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини по справі та прийшов до обґрунтованого висновку, що в зв'язку з отриманими позивачем професійним захворюванням під час роботи на шахті «Павлоградська» (правонаступником якої є ВАТ « Павлоградвугілля» ), яке встановлене висновком МСЕК від 16.05.2005 року / а. с. 6-7 /, - йому спричинено моральну шкоду і
вона підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача страхової виплати за
моральну шкоду у відповідності з вимогами ст.ст. 21,28,34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Доводи в апеляційній скарзі про те, що ст. 77 Закону України „ Про Державний бюджет 2006 року" призупинена виплата моральної шкоди з 1 січня 2006 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням до 1 січня 2006 року, він був оглянутий у МСЕК із встановленням розміру втрати працездатності ще 16.05.2005 року із встановленням розміру втрати працездатності і групи інвалідності / а. с. 6-7 /.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зависив
розмір страхової виплати за моральну шкоду. Виходячи з дійсних обставин справи та
наслідків, які наступили, розміру втрати позивачем професійної працездатності, його
групи інвалідності і того, що відповідач сплачує позивачу і інші страхові виплати, в тому числі і на лікування, - колегія суддів знаходить можливим зменшити цей розмір до 30000 грн., задовольнивши апеляційну скаргу частково.
Виходячи з вимог ст.ст. 79,88 ЦПК України та ст. 4 Декрету Кабміну України „ Про державне мито" судові витрати ( державне мито) слід віднести за рахунок держави, оскільки Фонд соціального страхування звільнений від сплати державного мита.
Однак, виходячи з вимог ст.ст. 79,81 ЦПК України та постанови Кабміну України від 21.12.2005 року № 1258 „ Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" підлягають стягненню з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2006 року в частині розміру страхової виплати за моральну шкоду - змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 30000 грн. /тридцять тисяч гривен / страхових виплат за моральну шкоду.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 1 грн. 50 коп., перерахування зазначених коштів зробити на їх отримувача - Апеляційний суд Дніпропетровської області код 02891291 УДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012 розрахунковий рахунок 37313002006717.
Судові витрати (державне мито) по справі віднести за рахунок держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.