АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц - 2680 / 2006                                      Головуючий в 1 інстанції - Дружинін К.М.

Категорія - 44                                                       Доповідач  - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

7 листопада 2006 року                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Кіктенко Л.М.

при секретарі  - Білоконь Н.В.

з участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав та відшкодування моральної шкоди та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист прав та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист прав та відшкодування моральної шкоди та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист прав та відшкодування моральної шкоди та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 в його позовних вимогах, задовольнивши їх позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача на їх користь в повному обсязі / а. с. 165-166,169-171 /.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково і на його користь солідарно стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_3 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 900 грн. судові витрати, а всього 20900 грн. Також з ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнено на користь держави державне мито 8,50 грн. В позовних вимогах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовлено в повному обсязі / а. с. 130 /.

Як на підстави апеляційних скарг позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, суд не дав належної оцінки доказам наданими сторонами, крім того суд допустив порушення процесуального закону оскільки вони не приймали участь в судових дебатах, а також їм безпідставно було відмовлено в допиті свідків / а. с. 165-166,169-171 /.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08.09.2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України і їм призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік кожному. На підставі п.2 ст. 49 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були звільнені від покарання, у зв'язку із закінченням строку давності. Вирок суду набув законної сили / а. с. 18-21 /.

Як вбачається з вироку, судом при розгляді кримінальної справи було встановлено, що 07.03.2000 року біля 18 години ОСОБА_2 та ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, сіли у салон маршрутного таксі під керуванням водія ОСОБА_4 Грубо порушуючи громадський порядок позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали сварку з відповідачем ОСОБА_4 з приводу поганого освітлення салону. При цьому позивачі висловлювались нецензурною лайкою на адресу водія та інших пасажирів, погрожували водію звільненням, посилаючись на те, що вони працівники міськвиконкому. В результаті відповідач змушений був зупинитися та запропонувати позивачам звільнити салон, на що останні вийшли із салону та нанесли відповідачеві декілька ударів по тілу. При цьому ОСОБА_3 оббігла навколо таксі та сіла на місце водія. В результаті вказаних подій відповідач був змушений змінити маршрут руху таксі та прибув до Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області для подальшого розгляду подій у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.61 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набув законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовного якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, а зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, як такий, що знайшов підтвердження в ході судового розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг відповідачів та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив вище зазначені обставини справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями, як самих сторін, так і свідків.

Приведені в апеляційних скаргах доводи позивачів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст.212 ЦПК України - виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання позивачів на те, що суд розглянув справу в їх відсутності, так як вони не приймали участь в судових дебатах, не можуть бути прийняті до уваги оскільки вони були повідомлені належним чином про слухання справи, крім того кожний із них дав суду пояснення по суті спору, який розглядався судом, а позивач ОСОБА_2 приймав участь в судових дебвтвх, що вбачається із журналів судових засідань та запису фіксування судових засідань технічними засобами / а. с. 123-129 /.

Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з доказів, які були йому надані сторонами.

Інші доводи апеляційних скарг не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення чи його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року -. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.