Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-5117 / 2006                                                                                                   Головуючий у 1й інстанції - Морозова Л.М.

Категорія - 19                                                                                                                       Доповідач - Гоков П.B.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 листопада 2006  року Колегія  суддів  судової палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Рудь В.В.

суддів - Чубукова О.П., Гокова П.В.

при секретарі - Горобець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну

справу за апеляційною скаргою

Відділення      виконавчої     дирекції      Фонду      соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

України в місті Тернівки

на рішення Тернівського  міського суду Дніпропетровської області   від 15

червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 ( в рішенні

-Івановича) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті

Тернівки про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -                                       

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просив стягнути з відповідача на його користь 70000 грн. як страхову виплату у відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з шахтах „Самарська", "Західно-Донбасська", підприємством ВАТ „Павлоградвугілля". За час роботи в шкідливих умовах праці захворів на професійне захворювання - двосторонній кохлеарний неврит із зниженням слуху, туговухість 2 ст., вертоброгенна торакологія, ІБС, стенокардія:

Згідно висновку МСЕК від 08.07.1997р. йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності.

В зв'язку з отриманим професійним захворюванням та втратою професійної працездатності йому спричинена моральна шкода, стан здоров'я погіршився, відчуває депресію.

Відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді позовні вимоги не визнав.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року позовні вимоги задоволені, з Фонду на користь позивача стягнуті страхові виплати за моральну шкоду в сумі 33200 грн. / а.с. 28-29 /.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального закону   ~ /а.с. 38-39/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів -    апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що - апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно по п. п. З, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив

із встановлених ним обставин про те, що позивач тривалий час знаходився у

трудових     відносинах     з  шахтами.     „Самарська",    "Західно-Донбасська",

підприємством ВАТ „Павлоградвугілля". За час роботи в шкідливих умовах праці отримав професійне захворювання - двосторонній кохлеарний неврит із зниженням слуху, туговухість 2 ст., вертоброгенна торакологія, ІБС, стенокардія. Згідно висновку МСЕК від 08.07.1997р. йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності.

За таких обставин міський суд прийшов до    висновку про те, що позивачу внаслідок   професійного   захворювання   спричинено   моральну   шкоду   і,   що відповідно до вимог ст. ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне страхування від нещасних  випадків на виробництві  та професійного захворювання,   які  спричинили  втрату   працездатності",  страхову   виплату за моральну шкоду повинен сплатити відповідач.

З такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать обставинам справи, діючому матеріальному та процесуальному закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в 1995 році ОСОБА_1 отримав професійне захворювання при виконанні трудових обов'язків, що підтверджується висновком МСЕК від 29.06.1995 p., наказом НОМЕР_1 / а. с. 16, /.

При черговому огляді 08.07.1997р. позивачу було підтверджено його професійне захворювання  та 20% втрати професійної працездатності ( а.с. 17).

Тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання на виробництві.

Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманого професійного захворювання, яке встановлене в 1995 році, при виконанні ним трудових обов'язків, - може бути відшкодована виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ „ Про охорону праці" та п.11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ), а не виходячи з вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким керувався суд першої інстанції розглядаючи даний спір по суті.

Таким чином, на час виникнення у позивача права на отримання моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди,   виходячи з вимог п.11 Правил відшкодування шкоди  власником   підприємства...,   не  міг  перевищувати   200 мінімальних розмірів заробітної плати без урахування будь-яких інших виплат. Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 1995 році, але він не скористався своїм правом на     відшкодування моральної шкоди,   у встановлений законом строк, а звернувся до суду з позовом про  стягнення страхової виплатила моральну шкоду лише в травні 2006 року.

Оскільки моральна шкода у зв'язку з професійним захворюванням позивача випливає з його трудових відносин, але регулюється спеціальним матеріальним законом, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин повинен застосовуватись трирічний строк на звернення до суду за вирішенням спору, який позивачем пропущено без поважних на те причин. Звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди майже через 10 років позивач не ставив питання про поновлення строку на звернення до суду із зазначеним позовом, на поважність причин пропуску строку не посилався і доказів поважності пропуску строку суду не надав.

За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів-,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2006 року - скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.

Рішення суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може

бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.