Справа № 0314/1909/2012 Провадження №11-кп/773/33/13 Головуючий в 1 інстанції Сіліч І.І.

Категорія: ч.2 ст.307 КК України Доповідач : Матат О. В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

Головуючого-судді Матата О.В.,

cуддів Хлапук Л.І., Фідрі О.М.,

при секретарі Лунь О.В.,

з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Рожищенського районного суду від 20 лютого 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Рожище Рожищенського району Волинської області, громадянин України, студент 4-го курсу Рожищенського коледжу ЛНУВМ та БТ імені С.З. Гжицького, раніше не судимий, засуджений:

за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до позбавлення волі строком на 5(п'ять) років.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років випробування не вчинить нового злочину, не буде виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, буде повідомляти цей орган про зміну місця проживання і буде періодично з'являтися в цей орган для реєстрації.

Запобіжний захід щодо нього залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком вирішено долю речових доказів, судових витрат та арештованого майна.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_1, щодо якого прийняте окреме процесуальне рішення.

ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він в кінці травня 2012 року через мережу Інтернет замовив 10 зернят наркотичного засобу «канабіс», за які заплатив 30 грн. Після цього, на початку червня 2012 року посадив зернята неподалік річки Стир в м. Рожище. Із даних зернят виросло три рослини, які він зірвав та переніс до свого будинку, де їх висушив, подрібнив, розфасувавши в рівних кількостях по вазі в паперові згортки та зберігав з метою подальшого збуту.

Так, він 20 вересня 2012 року біля 17 години, знаходячись в м. Рожище по вул. Промисловій, неподалік фабрики «Динамо», збув ОСОБА_1 0,82 г коноплі, яка являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - канабіс, за що отримав грошові кошти в сумі 80 гривень.

Він же, повторно, 25 вересня 2013 року близько 17 години, знаходячись в м. Рожище по вул. Промисловій, біля магазину «Ірина», а саме під розташуванням місцевого автодорожнього мосту, збув ОСОБА_1 1,64 г коноплі, яка являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - канабіс, за що отримав грошові кошти в сумі 160 гривень.

Він же, повторно, 25 вересня 2012 року близько 21 години за місцем свого проживання незаконно зберігав з метою подальшого збуту 69,66 г коноплі, яка являє собою особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений, - канабіс, який був виявлений та вилучений працівниками міліції Рожищенського РВ.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України.

У поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного, невмотивованого застосування ст. 75 КК України та ст. 69 КК України до нього, що призвело до призначення надто м'якого покарання. Зазначає, що судом при ухваленні вироку та обранні виду і міри покарання обвинуваченому порушено вимоги ст.65 КК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити свій, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.

В запереченні на апеляцію захисник ОСОБА_4 просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, вказавши, що судом першої інстанції призначено покарання, яке повністю відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченого, і правомірно застосовано положення ст.ст. 69, 75 КК України та звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляції, прокурора, яка апеляцію підтримала, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_4, а також обвинуваченого ОСОБА_1 і його захисника-адвоката ОСОБА_3, які апеляцію прокурора заперечили, просили вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину і кваліфікація його злочинних дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України є правильною і ніким не оспорюється.

У відповідності до ст.65 КК України суд, при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання з тим, щоб особі за вичинені нею злочини було призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Всупереч цим вимогам закону суд не в повній мірі взяв до уваги обставини скоєння ОСОБА_2 злочину, дані про його особу.

Як вбачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції відніс до обставин, що пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що він позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, раніше не судимий, що стало підставою для призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України.

Однак такі пом'якшуючі обставини не є обґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи. Так ОСОБА_2 свою вину під час допиту в якості обвинуваченого і в якості підозрюваного не визнавав, що свідчить про те, що у скоєному ОСОБА_2 не розкаювався і тільки в судовому засіданні під тиском зібраних у справі доказів свою вину визнав.

Такі дані про особу як позитивна характеристика обвинуваченого за місцем проживання та навчання та те, що він раніше не судимий, які суд відніс до пом'якшуючих обставин, за своїм характером не можна відносити до таких, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім цього, звертається увага й на те, що ОСОБА_2 сам особисто посадив заздалегідь придбані зерна коноплі, займався її вирощуванням з метою збуту. В подальшому переніс їх до місця свого проживання, де їх висушив, подрібнив та розфасував в рівних кількостях в паперові згортки, надавши їм товарного вигляду, і продовжував незаконно зберігати, а 20 та 25 вересня 2012 року збув їх ОСОБА_1. Всі такі його дії вчинені з метою збуту та отримання грошової нагороди, тобто він керувався корисливим мотивом, що свідчить про його свідому та ціленаправлену злочинну діяльність.

Приймаючи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та його особі, а тому дійшла висновку, що вирок місцевого суду в частині призначення йому покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового вироку.

На підставі ч.2 ст.66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання, колегія суддів відносить молодий вік обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням обставин справи, тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, те, що збут пов'язаний із особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вчинення ОСОБА_2 декількох епізодів, однак, враховуючи обставину, яка пом'якшує покарання, особу ОСОБА_2, який навчається у вищому навчальному закладі, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.307 КК України, та конфіскації всього належного ОСОБА_2 на праві приватної власності майна.

Керуючись ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області,

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Рожищенського районного суду від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного йому покарання за ч.2 ст. 307 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років з конфіскацією всього належного ОСОБА_2 на праві приватної власності майна.

Запобіжний захід щодо нього змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту та взяти його під варту в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 16 квітня 2013 року.

В строк відбування покарання зарахувати час його перебування під вартою 26.09.2012 року.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий:

Судді: