Справа № 2-549/12

Провадження № 2/752/78/13

РІШЕННЯ

іменем України

12.04.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сеніна В.Ю.

при секретарі Кирпі П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

у липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення страхового відшкодування.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06.07.2010 між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (форма № 83, серія УБ № 501953), відповідно до умов якого ним було застраховано належний йому автомобіль НОМЕР_1.

Також зазначив, що 11.09.2010, близько 17-00 год. залишив автомобіль біля будинку № 57 по вул. Донецькій у м. Києві, а коли повернувся о 18-00 год., помітив, що автомобіль пошкоджений та одразу ж повідомив про це сервісну службу НАСК «Оранта» та ДАІ.

Працівниками ДАІ, після прибуття на виклик, було складено довідку про те, що внаслідок ДТП, що відбулося на вул. Донецька, 57 у м. Києві, автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження: задній бампер, заднє ліве крило, задня ліва фара, кришка багажника.

14 вересня 2010 року він звернувся до НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Працівниками відповідача було проведено огляд автомобіля, складено протокол з переліком пошкоджень та складено страховий акт, згідно з яким сума страхового відшкодування склала 11000 грн., проте виплачено її не було.

Листом від 18.04.2011 № 09-03-09/11048 НАСК «Оранта» повідомила його про те, що згідно з експертним транспортно-трасологічним дослідженням автотехніка від 18.03.2011 № 91/2011, проведеним Державним підприємством «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру», пошкодження автомобіля не могли утворитися за умов розвитку обставин ДТП, які наведені ним в своїх поясненнях у заяві про страхову виплату, а отже причини настання і обставини страхового випадку, повідомлені ним страховій компанії «Оранта», є неправдивими, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В ході розгляду справи позивач, провівши експертизу свого автомобіля на предмет визначення розміру матеріального збитку у Харківському науково-дослідному інституті судових експертиз ім. проф. М.С. Бокаріуса, згідно з якою вартість ремонту його автомобіля склала 12321,29 грн., збільшив позовні вимоги до вказаної суми, яку він і просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити за вищезазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та додатках до нього. Зокрема, як на підставу своїх заперечень послалася на те, що позивач не має право вимоги, оскільки він не є страхувальником чи вигодонабувачем за договором страхування, так як власником автомобіля і страхувальником є його батько - ОСОБА_3, а вигодонабувачем за договором страхування - ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», який надав згоду на перерахування страхового відшкодування саме на рахунок ОСОБА_3 Крім того, як на підставу своїх заперечень, представник відповідача послалася на те, що висновком експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи встановлено, що пошкодження автомобіля НОМЕР_1, не могли утворитися при нерухомому положенні зазначеного автомобіля на проїзній частині дороги по вул. Донецька в м. Києві, напроти буд. № 57, що підтверджує неправдивість відомостей, зазначених позивачем у заяві про страхову виплату, а отже відмова у виплаті страхового відшкодування була правомірною.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 06.07.2010 між ОСОБА_3 та ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу (форма № 83, серія УБ №501953), відповідно до умов якого ОСОБА_3 було застраховано належний йому автомобіль НОМЕР_1, з правом керування позивачем, ОСОБА_1 (а.с.7-11). Зазначене підтверджується також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.13).

Відповідно до умов зазначеного договору страхування вигодонабувачем за ним є ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Згідно з довідкою ДАІ Солом'янського району РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.09.2010, о 18-00 год. 11.09.2010 на вул. Донецька, 57 у м. Києві сталося ДТП, внаслідок чого автомобіль НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, а саме: задній бампер, заднє ліве крило, задня ліва фара, кришка багажника (а.с.12).

14 вересня 2010 року позивач, як представник страхувальника ОСОБА_3, звернувся до НАСК «Оранта» із заявою про страхову виплату, у якій зазначив, що 11.09.2010, близько 17-00 год. він залишив автомобіль НОМЕР_1, біля будинку № 57 по вул. Донецькій у м. Києві, а коли повернувся о 18-00 год., помітив, що автомобіль пошкоджений про що одразу ж повідомив сервісну службу НАСК «Оранта» та ДАІ (а.с.14).

Працівниками відповідача було проведено огляд автомобіля та складено протокол з переліком пошкоджень (а.с.30). Визначення розміру страхового відшкодування не проводилося, рішення про виплату не приймалося, а страховий акт не складався.

Листом від 18.04.2011 № 09-03-09/11048 (а.с.15, 16) НАСК «Оранта» повідомила страхувальника ОСОБА_3 про те, що згідно з експертним транспортно-трасологічним дослідженням автотехніка від 18.03.2011 №91/2011 (а.с.52-56), проведеним Державним підприємством «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру» на замовлення НАСК «Оранта», пошкодження автомобіля не могли утворитися за умов розвитку обставин ДТП, які наведені у поясненнях, викладених у заяві про страхову виплату, а отже причини настання і обставини страхового випадку, повідомлені ОСОБА_1 страховій компанії «Оранта», є неправдивими, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, як це передбачено пунктом 2.4.3.1 договору страхування транспортного засобу.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь 3-ї особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також змінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Стаття 3 Закону України «Про страхування» у страховому зобов'язанні виділяє два види третіх осіб. Перший вид - це застраховані особи, під якими слід розуміти фізичних осіб, у житті яких можуть трапитися події, у разі настання яких виникає обов'язок страховика здійснити страхові виплати такому застрахованому або вигодонабувачу. Введення застрахованої особи до кола суб'єктів відносин страхування допускається лише за її згодою. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Другим видом є вигодонабувачі.

Із зазначеного випливає, що договір страхування надає третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Згідно з викладеним, суд вважає, що право вимоги позивач мав би лише на підставі уповноваження його на це належним чином страхувальником або вигодонабувачем. Отже, якщо страхувальник ОСОБА_3 або вигодонабувач (Банк) не наділили позивача такими повноваженнями, то останній не має права на одержання страхової виплати.

Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Також частиною 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначено: «…Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.».

Суду не надано доказів того, що відповідачем станом на день розгляду справи порушуються, не визнаються або оспорюються права позивача на отримання ним страхового відшкодування (в даному випадку).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За вказаних вище обставин суд, оцінюючи зібрані по справі докази, дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Суд не досліджує та не дає оцінку висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової транспортно-трасологічної експертизи від 19.02.2013 № 9831/12-52, оскільки встановлення/не встановлення певних обставин, пов'язаних з його дослідженням, може в подальшому вплинути на права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі - страхувальника ОСОБА_3

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 985 ЦК України, Законом України «Про страхування», постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», суд,-

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя