АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження 22ц/790/459/13 Головуючий 1 інст. - Лазюк С.В.

Справа 2011 /10351/12 Доповідач - Пилипчук Н.П.

Категорія - договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кірсанової Л.І.,

Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року

по справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.02.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №192/08 згідно якого відповідачу надано кредит для розрахунку за договором купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 146 604 доларів США зі строком користування по 12.02.2033 року. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник прийняв на себе зобов'язання здійснювати щомісячне погашення суми кредитного зобов'язання згідно графіку погашення заборгованості по кредиту та відсотках, однак, в порушення умов кредитного договору, з 10.04.2010 р. зупинив повернення кредитних коштів у вигляді чергових погашень відповідної частини кредиту, порушує терміни та обсяги сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за тривалий час, яка станом на 08.09.2010 р. складає 593 480,34 грн. та штраф за несвоєчасну сплату процентів у сумі 40 378,93 грн. Просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №192/08 від 12.02.2008 р. в розмірі 633 859,27 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 192/08 від 12 лютого 2008 року в розмірі 633859,27грн.; судовий збір в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк». Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм права. Вказує, що судом передчасно вирішено питання про стягнення заборгованості, не взято до уваги наявність в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва цивільної справи про визнання недійсним кредитного договору № 192/08 від 12 лютого 2008 року. Наполягає, що позивачем незаконно, без належного попередження було вирішено питання про підвищення процентної ставки з 14% до 15 %, а згодом і до 16,5 %, зазначені дії вважає такими, що ґрунтуються на нікчемних умовах договору.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, не заперечується сторонами, що 12.02.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №192/08 на виконання умов якого відповідачу надано кредит для розрахунку за договором купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 146 604 доларів США зі строком користування по 12.02.2033 року.

Кредит було надано відповідно до п.2.1.1.2. кредитного договору, однією сумою у безготівкової формі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 за меморіальним валютним ордером № 63735 від 12.02.2008 року.

Видача кредиту в іноземній валюті здійснювалося банком на підставі банківської (генеральної) ліцензії № 35, додатку та дозволів до неї, виданої Національним банком України 03.12.2001 р.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснювати щомісячне погашення суми кредиту та відсотків згідно графіку погашення заборгованості по кредиту.

В порушення умов кредитного договору, з лютого 2009 року відповідач допускала прострочення платежів, а 10.04.2010 р. зупинила сплату процентів за користування кредитом.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі простроченні повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового поверненні частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином, згідно умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судова колегія вважає правомірною вимогу позивача про дострокове повернення кредитних коштів, оскільки відповідач належним чином умови договору не виконувала.

Таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором від 12.02.2008 року станом на 08.09.2010 р. складала 75 210,73 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 06.08.2010 р. становить 593 480,34 грн. та складається із заборгованості за кредитом - у сумі 69 974,1 доларів США, заборгованість по процентам у сумі 5 236,55 доларів США.

Згідно п.4.5 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, відповідач сплачує штраф в розмірі 20% від суми неповерненого кредиту та несплачених процентів. Штраф від суми неповерненого кредиту та процентів складає - 40 378,93 грн. Таким чином, загальна сума боргу складає 633 859,27 грн.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості (а.с. 238-239), який відповідачем не спростований. Відповідач із зазначеним розрахунком не погоджується, однак будь-яких обґрунтованих сумнівів та заперечень на його спростування не наводить, вказуючи лише на недовіру до банку.

Відповідач наполягає, що ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» незаконно підвищив процентну ставку за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів.

Із змісту кредитного договору від 12.02.2008 року вбачається, що первісно процентна ставка за кредитом була встановлена 14 % річних. Згодом процентна ставка була підвищена позивачем в односторонньому порядку з 14.07.2008 року до 15% річних, а з 24.11.2008 року до 16,5 % річних.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не була обізнана про підвищення процентної ставки спростовуються копією її листа на адресу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 22.04.2009 року (а.с. 227-228), в якому відповідач вказувала, що з 14.07.2008 року сплачувала відсотки за користування кредитом у розмірі 15 % річних. Таким чином, ОСОБА_2 було відомо про збільшення процентної ставки за договором кредиту.

Матеріали справи містять копію листа ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» від 13.11.2008 року на адресу ОСОБА_2 про підвищення процентної ставки до 16,5 % річних.

Таким чином ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» виконав вимоги щодо повідомлення позивача про зміну процентної ставки.

Відповідач вважає нікчемними умови п. 5.1 договору про право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, однак такі її доводи не ґрунтуються на законі.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемним. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Отже, рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банка змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 порушила зобов'язання про повернення суми кредиту, в зв'язку з чим у неї виникла заборгованість на суму в 633 859,27 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -