Справа № 364/154/13-к Головуючий у І інстанції Юзвик
Провадження № 11-кп/780/94/13 Доповідач у 2 інстанції Бех М.О.
Категорія 18 12.04.2013
ВИРОК
Іменем України
12 квітня 2013 року Апеляційний суд Київської області в складі:
головуючого - судді - Шроля В.Р.,
суддів - Бех М.О., Димарецького В.М.,
при секретарі - Гордію Р.А.,
з участю прокурора - Скрипки І.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_2, його захисника - адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження №11кп/780/94/13 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора прокуратури Володарського району Корнієнко І.М. та заступника прокурора Київської області Домбровського С.В. на вирок Володарського районного суду Київської області від 26.02.2013 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого - останній раз : 09.07.2010 року Володарським районним судом Київської області за ч.3 ст.185; ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, -
засуджено за ч.3 ст.185 К України - на 5 років позбавлення волі;
за ч.2 ст.185 КК України - на 3 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст..70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 за сукупністю злочинів призначено покарання - 7 років позбавлення волі.
За сукупністю вироків, на підставі положень ст..71 КК України, до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Київської області від 09.07.2010 року і остаточне покарання ОСОБА_2 призначене у виді 7 років і 6 місяців позбавлення волі.
Суд -
В С Т А Н О В И В:
За вироком Володарського районного суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння трьох епізодів крадіжки чужого майна, а саме: таємне викрадення 15.12.2012 року продуктів харчування громадянина ОСОБА_5 на загальну суму 415 гривень 05 копійок, з будинку АДРЕСА_2; за закінчений замах на таємне викрадення 21.12.2012 року майна громадянки ОСОБА_6, на загальну суму 819 гривень 90 копійок, з гаражного приміщення, яке розташоване на подвір»ї будинку АДРЕСА_3; за таємне викрадення 01.01.2013 року 3500 гривень з кредитної картки Приват Банку, якою користувалася громадянка ОСОБА_7, за місцем проживання якої - в будинку АДРЕСА_4, ця кредитна картка знаходилася.
Вирок в частині доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій за ч.2, ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України не оскаржується.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити вирок Володарського районного суду щодо нього та пом'якшити призначене покарання; прокурор прокуратури Володарського району Корнієнко І.М. в апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями, просить вирок Володарського районного суду Київської області від 26.02.2013 року, в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 за сукупністю злочинів покарання у виді 5 років і 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю вироків - 6 років позбавлення волі; заступник прокурора Київської області Домбровський С.В. в апеляційній скарзі також просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів - у виді 7 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків - 7років і 6 місяців позбавлення волі, скасувавши при цьому вирок Володарського районного суду Київської області від 26.02.2013 року, в частині призначення покарання.
Обґрунтовуються апеляційні скарги прокурорів тим, що при призначенні покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України та при складанні покарань за сукупністю злочинів судом не дотримано положень ч.2 ст..70 та ч.3 ст.185 КК України, оскільки за злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_2 призначене покарання більш м'яке, ніж передбачене санкцією ч.3 ст.185 кримінального закону, а за сукупністю злочинів цьому обвинуваченому призначене покарання за розміром більше, ніж передбачене цією ж санкцією .
Заслухавши суть вироку та доводи учасників судового провадження, викладені в апеляційних скаргах, з»ясувавши думку прокурора Скрипки І.М., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора Домбровського С.В., частково - апеляційну скаргу прокурора Корнієнка І.М. і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, з»ясувавши доводи адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційні скарги про пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, заслухавши обвинуваченого ОСОБА_2, який, виступаючи в дебатах та в останньому слові підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурорів Корнієнка І.М. і Домбровського С.В..
Згідно положень ст..65 КК України суд повинен призначити покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. Підставами для призначення більш м»якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст..69 цього Кодексу.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді 2-х років позбавлення волі, судом не дотримано вимоги зазначеної норми закону, оскільки санкцією ч.3 ст.185 КК України передбачене покарання від 3 до 6 років позбавлення волі.
Оскільки судом неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність вирок суду, в частині призначення ОСОБА_2 покарання підлягає скасуванню, як це передбачено ст..409 КПК України.
В цій частині доводи апеляційної скарги прокурора Домбровського С.В. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
За змістом ст..420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Обговорюючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій тих статей кримінального закону, у вчиненні яких він визнаний винним, враховуючи при цьому, що ОСОБА_2 раніше неодноразово засуджувався за умисні злочини, судимість за які не знята і не погашена; два злочини із трьох, у вчиненні яких він визнаний винним за вироком Володарського районного суду Київської області від 26.02.2013 року, відносяться до тяжких умисних злочинів, які вчинені в період звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, за аналогічний злочин; злочини ним вчиненні в стані алкогольного сп'яніння, що обтяжує покарання.
Беручи до уваги щире каяття ОСОБА_2, його задовільну характеристику за місцем проживання, при призначенні покарання за сукупністю злочинів, колегія суддів вважає за можливе застосувати принцип часткового складання призначених покарань.
При призначенні покарання за сукупністю вироків суд вважає за необхідне до покарання, визначеного ОСОБА_2 за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Київської області від 09.07.2010 року.
З огляду на те, що в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора Корнієнка І.М. йдеться про пом'якшення призначеного покарання, то в цій частині вони підлягають задоволенню, однак не шляхом зміни вироку, як ставить питання в своїй апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачений, а шляхом скасування оскаржуваного вироку в частині призначення покарання та ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції .
Щодо обґрунтування прокурором Корнієнком І.М. необхідності пом'якшення покарання невірним застосуванням судом 1-ї інстанції ст..70 КК України, то воно обґрунтованим визнаватися не може, оскільки за змістом ч.2 цієї норми при складанні покарань за сукупністю злочинів, хоча б один з яких є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарань в Загальній частині цього Кодексу ( ст..63).
Враховуючи наведене та керуючись ст..404, 405, 409, 420 КПК України, апеляційний суд, -
З А С У Д И В:
Вирок Володарського районного суду Київської області від 26 лютого 2013 року, в частині призначення ОСОБА_2 покарання, скасувати.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України і призначити покарання:
за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки і 6 місяців позбавлення волі;
за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України - 4 роки позбавлення волі;
за ч.2 ст.185 КК України - 4 роки і 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Київської області від 09.07.2010 року і остаточно призначити до відбування покарання за сукупністю вироків у виді 5-ти років і 6 -ти місяців позбавлення волі.
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2, прокурорів Корнієнка І.М. та Домбровського С.В. задовольнити частково.
Початок строку відбування ОСОБА_2 покарання вираховувати з 26 лютого 2013 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його касаційне оскарження.
На вирок суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_2 залишити тримання під вартою в Київському СІЗО.
В іншій частині вирок Володарського районного суду Київської області від 26 лютого 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий -
Судді -