АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, буд. №4, Луганськ, 91016
Справа 22А-0824 головуючий 1інст. Матвейшина О.Б.
категорія суддя-доповідач Яресько А. В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, жовтня місяця, 17-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А.В., суддів Коротенко Є.В., Борисова Є.А. при секретарі Годунові К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 27 червня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Луганській області про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості по пенсійному забезпеченню та усунення перешкод в пенсійному забезпеченні,
встановила:
У грудні 2005 року позивач звернувся в суд з позовом до УМВС України в Луганській області, у якому посилався на те, що відповідач у відповідності зі ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і інших осіб» зобов'язаний був зробити перерахунок пенсії, що виплачувалася позивачеві, проте не зробив цього, не врахувавши зокрема введену з 14.07.1995року премію 33,3%, з 1.09.1999року надбавку в розмірі 40%, з 2003 року надбавку в розмірі 100%, з 1.05.2003 року надбавку за безперервну військову службу при безперервній вислузі 25 років у розмірі 90%, з 1999року введену надбавку у розмірі 50% за високі досягнення у службі та виконання особливо важчих завдань, з 1999року надбавку у розмірі від 25% від 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, які мають право на пенсію за вислугу років. Введення зазначених видав надбавок спричинило збільшення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Оскільки це відбулося після звільнення позивача з рядів збройних сил, то тому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по пенсії в сумі та в подальшому зобов'язати виплачувати йому пенсію з урахуванням зробленого перерахунку.
Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 27 червня 2006 року у задоволенні вимог за адміністративним позовом ОСОБА_1 було відмовлено, не погодившись із винесеною судом постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на неї, у якій просив Е скасувати та винести нову поставу, якою його вимоги задовольнити. У судовому засіданні підтримав доводи апеляції, на їх задоволенні наголошував.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи при цьому з наступного.
Відповідно до ст. ст. 2, 9 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При винесенні оскарженої постанови суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачеві була нарахована відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб», виходячи із тих сум, які він фактично одержував на момент звільнення зі служби й згідно з тим переліком виплат, які підлягають урахуванню при нарахуванні пенсій. Зазначений висновок суду знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, доводи апеляції не спростовують висновків суду про те, що при розрахунку розміру пенсії позивачеві при звільненні його з військової служби вимоги Закону були дотримані. Доводи позивача про необхідність наступних перерахунків розміру його пенсії уваги не заслуговують, адже у відповідності зі ст.43 зазначеного вище Закону України в редакції, що діяла раніше, при нарахуванні пенсії враховуються ті суми, які фактично виплачувались військовослужбовцям на момент звільнення зі служби, тоді як вказані надбавки позивачеві фактично не призначувались в період проходження служби, були введені вже після його звільнення зі служби і є новим видом доплат і надбавок. Ті ж надбавки, на яких наголошує апелянт, як на таких, що отримувались ним фактично перед звільненням, не підлягають обліку при обрахунку пенсії.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням належних норм матеріального і процесуального права, правильно вирішивши справу по суті. Доводи апеляції не спростовують висновків суду. Статтею 200 КАС України передбачено те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду- без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене вище та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду міста Луганська від 27 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала вступає у силу негайно, проте її може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України.