РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/324/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"02" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.

СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - орган опіки та піклування Керченської міської ради про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, відповідач не виконує своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини. Участі у долі дитини не приймає. Сина не навідує і з ним не спілкується, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться його навчанням, станом здоров'я та розвитком, не надає матеріальної допомоги, самоусунувшись від виконання батьківських обов'язків.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 січня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при вирішенні спору, не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав та не надав належної оцінки доказам, представленим позивачем.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не сплачує аліменти на утримання сина, за що притягувався до кримінальної відповідальності, має заборгованість по їх сплаті та взагалі не займається вихованням дитини, що підтверджено матеріалами справи та є підставою згідно положень ст.164 СК України для позбавлення його батьківських прав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, представника позивача, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони з 25 квітня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 народився син - ОСОБА_7.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_6 та відповідачем розірвано.

Син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з матір'ю - ОСОБА_6 та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2010 року з відповідача на користь ОСОБА_6 стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружини.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведені факти невиконання відповідачем батьківських обов'язків та його ставлення до дитини, а заборгованість щодо сплати аліментів виникла з незалежних від відповідача причин, що стало підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

З таким висновком повністю не може повністю погодитися колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтями 150,180 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання, розвитку дитини та її утримування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Передбачене пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Пункт 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» містить роз'яснення, що зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно вироку Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2011 року ОСОБА_8 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_8 на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 26 лютого 2010 року зобов'язаний сплачувати аліменти ОСОБА_6 на утримання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ? частини всіх доходів. Проте злісне ухилявся від сплати присуджених аліментів, матеріальної допомоги не нададав.

Згідно довідки ВДВС Керченського МУЮ заборгованість за сплатою аліментів у відповідача складає 7296,80 грн. (а.с. 11). Також зазначено, що станом на 01 квітня 2012 року заборгованість із заробітної плати стягується з заробітної плати відповідача, який працює на заводі «Залив». Згідно довідки ВАТ Суднобудівний завод «Залив» від 13.03.2013 року станом на 28 лютого 2013 року відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за постановою від 19.04.2012 року в розмірі 3496,88 грн., за постановою від 30.01.2012 року в розмірі 575,64 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_8 визнав той факт, що не виховує дитину та не спілкується з нею.

При цьому як на причини цього послався як на той факт, що позивачка створила іншу сім'ю, тому він уникав спілкування, щоб не травмувати дитину, так і на створення позивачем перешкод у спілкуванні з дитиною. Однак, жодного доказу на підтвердження вказаних обставин, зокрема створення перешкод з боку позивачки у спілкуванні з дитиною суду не надав.

Між тим згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наведеного та матеріалів справи, зокрема копії вироку Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2011 року, довідок щодо заборгованості по сплаті аліментів, письмових пояснень ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, випливає, що відповідач не повною мірою виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання та утримання дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому посилання суду першої інстанції на поважність причин невиконання відповідачем батьківських обов'язків є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем обставин ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, цього висновку суд першої інстанції дійшов усупереч обставинам справи.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконкому Керченської міської ради АР Крим від 08 серпня 2012 року № 151/27/2/3-2, наданого на виконання ст. 19 СК України, позбавлення відповідача ОСОБА_8 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним (а.с.20).

Відповідно до положень ч.6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У пункті 18 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що поведінку відповідача відносно своєї дитини можливо змінити, позбавлення його батьківських прав відносно дитини не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дитини та стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що дії відповідача засвідчують, що він не втратив інтерес до дитини, має бажання її виховувати, на теперішній час працює та погашає заборгованість за аліментами, колегія суддів приходить до висновку, що у позові про позбавлення батьківських прав, слід відмовити, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вирішуючи спір по суті, дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення з ухвалення нового рішення у справі.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 січня 2013 року - задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 січня 2013 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення яким у позові ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_8, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_8 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на орган опіки та піклування Керченської міської ради АР Крим контроль за виконанням ОСОБА_8 батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Т.С. Авраміді О.В. Самойлова А.П. Приходченко