Справа № 0417/12965/2012

№ 0417/12965/2012

2 /0417/7370/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 грудня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                               Колесніченко О.В.,

при секретарі                                         Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 29 жовтня 2002 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак сімейне життя з відповідачем не склалося через непорозуміння на побутовому ґрунті, різні погляди на життя, у зв’язку з чим шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинено. Вважає, що подальше спільне життя з відповідачем, як подружжя, примирення і збереження шлюбу неможливе, а тому просив шлюб розірвати.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2012 року провадження у справі було зупинено у зв’язку з наданням сторонам у справі строку для примирення у два з половиною місяці.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 грудня 2012 року провадження у справі поновлено.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи позивач в судове засідання не з’явився, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав, додатково зазначивши, що впродовж наданого судом строку примирення подружжя не відбулося та шлюбні стосунки остаточно припинені з жовтня 2012 року, з цього з часу спільне господарство не ведуть та проживають окремо.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, у поданій через канцелярію суду заяві позов визнала у повному обсязі, вказавши, що спроби примиритися бажаного результату не принесли та з жовтня 2012 року спільне господарство не ведуть, проживають окремо.

На підставі неявки осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, і журнал судового засідання не ведеться.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, враховуючи принцип диспозитивності за ст.11 ЦПК України та положення ч. 4 ст.174 ЦПК України, вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кореспондує цим нормам і положення ч.3 ст.56 СК України, де встановлено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з 10 жовтня 2002 року перебувають у шлюбі, що зареєстрований Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис №1665 та підтверджується свідоцтвом про одруження в копії (а.с.6). Сторони є батьками, народжених у цьому шлюбі дітей – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження, наявними в матеріалах справи в копіях (а. с. 7, 8).

Спільне життя з відповідачем не склалося з причин різниці характерів, непорозуміння на ґрунті побутових проблем, через що втрачено почуття поваги, любові і шлюбні стосунки між сторонами остаточно припинені з жовтня 2012 року, та з цього ж часу сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Спір з приводу поділу спільного майна подружжя відсутній, як і врегульовано за згодою сторін проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з матір’ю (відповідачем).

Вирішуючи справу, суд зважає на особливий характер сімейних відносин та їх об’єктивну недоступність для оточуючих, при цьому, бере до уваги наявність у подружжя двох малолітніх дітей, враховує також їх інтереси та зазначає про те, що задля охорони їх інтересів є кращим проживання в повній родині, проте зауважує, що зазначені вище та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, категоричне заперечення позивача проти збереження шлюбу, вочевидь свідчать про те, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, що мають істотне значення, тому відповідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу та, відтак, можливість прийняти визнання позову відповідачем.

З урахуванням клопотання позивача суд вважає за необхідне судові витрати віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 174, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований Черкаським міським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 1665 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище – ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Колесніченко