АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, буд. №4, Луганськ, 91016
справа 22А-0899\06 головуючий у 1 інст. Лисенко І. В.
суддя-доповідач Яресько А. В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, жовтня місяця, 10-го дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Яресько А.В., суддів Борисова Є.А., Коротенко Є.В., при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій,
встановила: У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2006 року, яким було задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та з них було стягнуто на його користь суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій за 2005 рік у розмірі 1410 гривень, просили скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення по суті заявленого нею позову, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.
Постанову про задоволення позовних вимог було прийнято судом першої інстанції без порушення вимог процесуального чи матеріального права, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача частково.
Так, судом встановлено та це не заперечується учасниками процесу, що позивач є учасником бойових дій. Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Право на отримання позивачем зазначеної грошової допомоги не оспорюється відповідачем.
Розмір грошової допомоги є визначеним у ч.5 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і суд першої інстанції обгрунтовано виходив саме з визначеного зазначеним Законом розміром сплати допомоги при розрахунку боргу. Згідно зі ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод " при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.
Судом було правильно застосовано ст. 22 Конституції України при вирішенні позову і обґрунтовано визнано, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє ветерана війни права на таку допомогу. Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких -виплат наявністю певних коштів чи фінансування, зміни до тексту зазначеного Закону внесені не були. Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни закріплена також в рішенні Конституційного суду від 01.12.2004 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». Цим же рішенням Конституційного суду було закріплено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам ст. З Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », згідно з якою права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Залишаючи рішення місцевого суду колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, що знайшла своє відображення у його чисельних рішеннях, де неодноразово підкреслювалося, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання своїх зобов'язань органами державної влади (справа Кечко рід 08.11.2005 р. та інші). Доводи апеляції не спростовують висновків суду.
Постанову судом ухвалено із додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, рт.200, ct.205 КАС України, судова колегія , -
ухвалила;
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 12 липня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської Ради про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання безпосередньо туди касаційної скарги.