Справа № 0417/12361/2012
№ 0417/12361/2012
2 /0417/6983/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Лапа О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Машинобудівник» про стягнення виплат, належних при звільненні, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2012 року позивач пред’явив через суд зазначений позов до відповідача на предмет захисту свого права на оплату праці, посилаючись на те, що працював на підприємстві відповідача з 21 вересня 2011 року по 24 травня 2012 року на посаді інженера-конструктора, проте відповідачем заробітна плата належним чином не виплачувалась і при звільненні розрахунок з ним проведений був лише 20 червня 2012 року та не була виплачена вихідна допомога в розмірі заробітної 3-х заробітних плат, тому позивач просив суд стягнути на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку з 25 травня 2012 року по 20 червня 2012 року в сумі 1223,41 грн., вихідну допомогу в сумі 3928,71 грн. та у відшкодування моральної шкоди 8000,00 грн.
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, позивач в судове засідання не з’явився, подавши через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутності, наполягаючи на задоволенні позовних вимог з наведених у позові підстав, не заперечуючи проти заочного порядку розгляду.
Відповідач ТОВП «Машинобудівник» заперечень проти позову не надало, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, причин не повідомило, свого представника до суду не направило, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.
Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 21 вересня 2011 року по 24 травня 2012 року, займаючи посаду інженера-конструктора. Наказом ТОВП «Машинобудівник» №76-к від 24 травня 2012 року позивач звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпП України на підставі поданої позивачем 24 травня 2012 року заяви, в якій причиною звільнення останній зазначив невиконання відповідачем вимог ст.115 КЗпП України з регулярної оплати праці, що підтверджується трудовою книжкою, заявою та наказом, долученими до матеріалів справи в копії (а.с.4,5,6).
Відповідно до листа ТОВП «Машинобудівник» від 30 травня 2012 року №105 ОСОБА_1 повідомили про можливість одержання належних до виплати сум, починаючи з 31 травня 2012 року (а.с.12), разом з тим, розрахунок проведений не був, у зв’язку з чим позивач звернувся з письмовою вимогою, яку підприємство відповідача одержало 06 червня 2012 року та остаточний розрахунок провело лише 20 червня 2012 року (а.с.14).
Згідно з довідкою ТОВП «Машинобудівник» від 20 червня 2012 року сумарна заробітна плата ОСОБА_1 за період з вересня 2011 року по травень 2012 року складає 13125,01 грн. (а.с.7).
Конституцією України у статті 43 гарантоване право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Така винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану їм роботу – є заробітною платою (ст.94 КЗпП України).
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За положеннями ст. 44 КЗпП України вихідна допомога виплачується при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пп. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу; у разі звільнення або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36); при розірванні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39).
За наведених обставин, суд, оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази кожний окремо та в своїй сукупності і логічному взаємозв’язку, дійшов висновку про доведеність порушення відповідачем вимог ст.ст. 115, 116 КЗпП України з вчасної виплати заробітної плати позивачу за час його роботи на підприємстві та належного розрахунку при звільненні, який остаточно проведений був із затримкою на 26 днів, розмір виплат та розрахунок якого відповідачем не оспорений та у відповідності зі своїми обов’язками за ст.ст.10, 60 ЦПК України доказів іншого суду не надано. При цьому, суд відзначає, що сама по собі відсутність у відповідача коштів для оплати праці не звільняє його від такого обов’язку.
За з’ясованих обставин порушення трудового законодавства, внаслідок яких позивач змушений був розірвати трудовий договір, належить визнати обов’язок відповідача зі сплати позивачу на підставі ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку.
Крім того, встановивши наявність порушення конституційного права позивача на оплату праці, кошти якої є основним джерелом існування для неї, суд, враховуючи положення ст.237-1 КЗпП України та беручи до уваги тривалість такого порушення, що становило 26 днів, дійшов висновку, що останнє безумовно спричиняло порушення нормальних життєвих зв’язків позивача через позбавлення його можливості забезпечувати себе харчуванням, одягом, утримувати помешкання, розпоряджатися заробленими коштами на власний розсуд, і, як наслідок, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, чим позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі співмірному до заподіяної шкоди та достатньому для відновлення порушених життєвих зв’язків позивача, що за внутрішнім переконанням суду становитиме 200,00 грн.
За правилами ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат у справі, від сплати яких позивач звільнений, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового характеру в сумі 214,60 грн., та за вимоги немайнового характеру в сумі 107,30 грн., що разом становить 321,90 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 218, 224-226, 222 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «Машинобудівник» про стягнення виплат, належних при звільненні – задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Машинобудівник» (код ЗКПО 21857992, МФО 300272, ІПН 218579904672, свідоцтво пл. НДС №04596655) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1223,41 грн., вихідну допомогу при звільненні в сумі 3928,71 грн. та у відшкодування моральної шкоди 200,00 грн., а всього 5352,12 грн. (п’ять тисяч триста п’ятдесят дві гривні 12 коп.)
Стягнути на користь держави з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «Машинобудівник» (код ЗКПО 21857992, МФО 300272, ІПН 218579904672, свідоцтво пл. НДС №04596655) судові витрати в розмірі 321,90 грн. (триста двадцять одну гривню 90 коп.)
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Колесніченко