Справа № 764/3466/13-к

1-кп/764/103/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого - судді Василенка А.М.,

при секретарі - Бугаєнко Б.В.,

за участю прокурора - Махині В.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі кримінальне провадження № 12012140060000570 від 12 грудня 2012 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Севастополя, громадянки України, з вищою освітою, заміжньої, яка має на утриманні неповнолітню дитину, працюючої головним спеціалістом в Управлінні капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, яка мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191, ч. 2; 366, ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в період часу з листопада по грудень 2011 року, будучи директором ПП «Терра ДСА», керуючись злочинним наміром, спрямованим на заволодіння коштами місцевого бюджету м. Севастополя, знаходячись в приміщенні Головного управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації по вул. Леніна, б. 2 в м. Севастополі, уклала з Головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації в особі директора ОСОБА_3 договори підряду №№ 44/2т, 44/3т, 41/6т, 41/7т, 41/8т, 44/9т, 44/10т, 44/11т, 44/12т, 44/14, 41/14т, 17б на виконання будівельних робіт з поточного ремонту під'їздів житлових будинків в м. Севастополі, згідно умов яких підрядник - ПП «Терра ДСА», зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту під'їздів житлових будинків в м. Севастополі в строк не пізніше 31 грудня 2011року. В грудні 2011 року, при здачі виконаних по договорам підряду робіт, ОСОБА_1, знаходячись в офісі ПП «Терра ДСА» в м. Севастополі по вул. М. Музики, б. 29, внесла в акти виконаних підрядних робіт завідомо неправдиві відомості, зависивши за рахунок коштів бюджету суму витрат на заробітну плату працівникам підприємства в розмірі 36116 гривень.

Вона ж, в період з грудня 2011 року по лютий 2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів, використовуючи вказані акти виконаних підрядних робіт, в які нею внесені завідомо неправдиві відомості із завищеною сумою витрат на заробітну плату працівникам підприємства ПП «Терра ДСА», та з якої відрахування в фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування складали 13911,90 гривень, після перерахування у лютому 2012 року Головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації на рахунок ПП «Терра ДСА» грошових коштів згідно актів виконаних підрядних робіт, грошові кошти у розмірі 13911,90 гривень, призначені для відрахування в фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, не перерахувала до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Севастополі, привласнивши вказані грошові кошти, та розпорядилася ними на власний розсуд, чим спричинила Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Севастополі шкоду у розмірі 13911,90 гривень.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та привласненні чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем, визнала повністю та показала, що в листопаді - грудні 2011 року нею, як директором ПП «Терра ДСА», були укладені з замовником - Головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації дванадцять договорів підряду на виконання будівельних робіт з поточного ремонту під'їздів житлових будинків в м. Севастополі, які були виконані до кінця 2011 року. Однак, кошти за виконані роботи замовник обіцяв перерахувати не раніше лютого 2012 року, тому вона виплатила робітникам заробітну плату за рахунок власних коштів, а оскільки це було зроблено неофіційно, то ніяких відрахувань в фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування з виплаченої заробітної плати здійснено не було, при цьому відомостей щодо найманих працівників до пенсійного фонду також подано не було, а в актах виконаних підрядних робіт нею були завищені суми витрат на заробітну плату працівникам підприємства в розмірі 36116 гривень. В лютому 2012 року від замовника надійшли кошти за виконані підрядні роботи, які вона використала на господарську діяльність підприємства, при цьому 13911,90 гривень, які підлягали відрахуванню в фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, не перерахувала. Також пояснила, що до пенсійного фонду вона вже перерахувала 13000 гривень, а решту 911,90 гривень перерахує найближчим часом, у вчиненому щиро розкаюється.

Зі згоди всіх учасників судового провадження, відповідно до ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченої та вивченням матеріалів кримінального провадження, які характеризують її особистість.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 вірно кваліфіковані: за ст. 366, ч. 1 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; за ст. 191, ч. 2 КК України, як привласнення чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої (ст. 366, ч. 1 КК України) та середньої тяжкості (ст. 191, ч. 2 КК України), особу винної, обставини, які пом'якшують покарання: визнання вини, щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, судом не встановлено.

При таких обставинах, виходячи з того, що покарання є не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має за мету виправлення та перевиховання засуджених, попередження вчиненню ними нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без ізоляції її від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судима (т. 2 а.с. 206, 207), до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т. 2 а.с. 205), під наглядом лікаря-психіатра не знаходиться (т. 2 а.с. 204), по місцю проживання характеризується позитивно (т. 2 а.с. 210), має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, добровільно відшкодувала більшу частину завданої шкоди, щиро розкаялася у вчиненому, в зв'язку з чим, приймаючи до уваги, що обвинувачена має дитину віком до чотирнадцяти років та враховуючи вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 найбільш суворого виду покарання - позбавлення волі, в рамках санкції ст. 191, ч. 2 КК України, з обов'язковим додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, із застосуванням положень ст. 75 КК України і звільненням обвинуваченої від відбування призначеного їй основного покарання з випробуванням на мінімальний строк, та покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Враховуючи викладене, суд вважає необхідним призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання по ст. 366, ч. 1 КК України у виді штрафу, з обов'язковим додатковим покаранням у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Підстав для застосування ст. 69 КК України у відношенні обвинуваченої судом не вбачається.

По викладеним мотивам суд вважає достатнім визначити обвинуваченій ОСОБА_1 остаточне покарання по правилам ст. 70, ч. 1 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення судово-почеркознавчих експертиз підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191, ч. 2; 366, ч. 1 КК України, і призначити їй покарання:

- по ст. 191, ч. 2 КК України у виді одного року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на два роки;

- по ст. 366, ч. 1 КК України у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на один рік.

У відповідності зі ст. 70, ч. 1 КК України визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді одного року позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного основного покарання, якщо вона протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення судово-почеркознавчих експертиз № 177 від 07 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 176 від 04 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 151 від 21 лютого 2013 року в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні, № 179 від 13 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 172 від 25 лютого 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 173 від 26 лютого 2013 року в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні, № 174 від 27 лютого 2013 року в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні, № 175 від 28 лютого 2013 року в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) гривні, № 178 від 11 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 180 від 15 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 181 від 18 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, № 182 від 19 березня 2013 року в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) гривень, а всього - 10976 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий