Справа №22-10293 Головуючий 1 інстанції Полтавець Н.З.
Категорія 21 Доповідач Круглікова К.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 року . м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої Круглікової К.С.
Суддів Висоцької B.C.
Осипчук О.В.
При секретарі Таранець В.О.
За участю позивача ОСОБА_1., представника відповідача Шестерніної Н.П.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки на рішення Микитівськрго районного суду м. Горлівки від 04 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 70 000 грн., яку йому. спричинено внаслідок професійних захворювань, отриманих в період роботи на підприємствах вугледобувної промисловості .При цьому посилався на те, що висновком МСЕК від 06 листопада .2002 р. року йому вперше встановлено 25 % втрати .професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням -вібраційна хвороба. Висновком МСЕК від 07 квітня 2004 р. йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності за тих же підстав безстроково.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 04 жовтня 2006 року з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 10 000. грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки ставить питання про скасування рішення, посилаючись на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки висновок МСЕК про втрату професійної працездатності та інвалідність сам по собі не є доказом спричинення потерпілому моральної шкоди, крім того посилались на те, що Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „є" п.1, ч.І, ст. 21, ч.З. ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга .відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені як факт втрати позивачем професійної працездатності 25 % за професійним захворюванням вібраційна хвороба, так і факт спричинення ОСОБА_1. цим моральної шкоди у зазначеному вище розмірі.
З урахуванням зазначених обставин апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний відшкодувати потерпілому моральну шкоду, до чого і зобов'язав його суд.
Однак з висновком суду щодо визнання розміру стягнутої моральної шкоди апеляційний суд не може погодитися.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд не навів мотивів саме того розміру відшкодування, а тому апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутої моральної шкоди до 07 000 грн.
Оскільки судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди, рішення суду в цій частині підлягає зміні на підставі п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Рішення суду в іншій частині постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись статтями 309, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 04 жовтня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1, зменшити до 07 000 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.