Справа № 22 - 8137/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Дубровік Р.Є
Категорія 41 Доповідач Жданова B.C.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ . УКРАЇНИ»
09 листопада 2006 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого Голубинського A.M.
Суддів Жданової B.C., Прокопчук Л.М.
При секретарі Тимченко Г.В.
За участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 21 червня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 21.06.2006 р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_2., на користь якого з відповідача ОСОБА_1 стягнуто матеріальну шкоду у розмірі 9764,56 грн, моральну шкоду 3000 грн, а також витрати за проведення автотоварознавчого дослідження 400 грн, за проведення автотехнічної експертизи 209, 23 грн, судовий збір 111, 44 грн, витрати, пов"язані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи 129,69 грн, всього стягнуто 13614, 92 грн.
Відповідач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалене рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідач вважає, що розмір матеріальної шкоди визначений з порушенням Методики оцінки транспортних засобів, заперечує проти стягнення витрат на фарбування автомобілю, витрат за проїздні квитки та проти стягнення моральної шкоди .
Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2005 р. ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗАЗ -ДЄУ „ Ланос", державний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Вовчанськ - Харків, не дотримуючись безпечної дистанції від рухавшогося попереду в попутному напрямку автомобілю ЗАЗ-1102 державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_2., допустив зіткнення з зазначеним автомобілем, завдавши йому механічних ушкоджень.
Задовольняючи позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що вказана дорожньо - транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_1, дії якого не відповідали Правилам дорожнього руху, що грунтується на висновках автотехнічної експертизи від 3.05.2006 р.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 14.09.2005 р. , керуючи належним йому на праві власності автомобілем ЗАЗ-ДЕУ „ Ланос" державний номер НОМЕР_3, рухався по автодорозі Вовчанськ-Харків, допустив порушення Правил дорожного руху, що призвело до дорожно- транспортної пригоди, в результаті якої автомобілю позивача ОСОБА_2 були спричинені механічні пошкодження.
До такого висновку суд прийшов на підставі протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди , постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, висновку судової автотехниічної експертизи, в яких зазначено, що порушення відповідачем п. 13.1 Правил дорожнього руху знаходиться у причинному зв"язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме : шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача відшкодування шкоди.
При визначенні розміру матеріальної шкоди суд послався на висновки експертного товарознавчого дослідження та стягнув матеріальну шкоду у розмірі 9764,56 грн
Залучений до розгляду справи в судовому засіданні апеляційного суду експерт Ковачов Є.С. пояснив, що при розрахуванні матеріальної шкоди була допущена арифметична помилка , після усунення якої розмір матеріального відшкодування складає 9675, 24 грн . Експерт надав апеляційному суду відповідний висновок та розрахунок з посиланням на Методику автотоварознавчої експертизи і оцінки дорожних транспортних засобів , Бюлетень автотоварознавця та ін.
Зазначені обставини є підставою для зміни розміру суми матеріальної шкоди, стягненню з відповідача на користь позивача належить 9675,24 грн.
Обгрунтованими апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги в частині відмови у стягненні на користь позивача витрат, пов"язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи 129,69 грн.
Стягуючи на користь позивача зазначену суму, суд першої інстанції взяв до уваги дроїздні білети Снїжне-Харкїв / та зворотні /, зазначивши при цьому, що це є витрати , пов"язані з поданням позовної заяви.
З таким висновком суду погодитись не можна. Крім проїздних квитків , позивач не надав будь-яких інших доказів / повісток, повідомлень, викликів, розписок/ , які б свідчили про мету поїздки до Харкова та необхідність зазначених витрат .
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову в частині стягнення витрат у розмірі 129,69 грн.
Розглядаючи позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачеві була спрчинена моральна шкода, відшкодування якої відповідно до ст. 1167 ЦК України покладається на особу, яка ії завдала , за наявності ії вини, тобто на відповідача.
Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немвйнової / шкоди „ розмір відшкодування немайнової шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках.
В рішенні суд першої інстанції детально виклав пояснення позивача щодо спричинення йому моральної шкоди, але відповідно до вищенаведених роз'яснень суд не навів мотивів стягнення моральної шкоди саме в такому розмірі.
Враховуючи те, що моральна шкода для позивача пов"язана з пошкодженням його майна, яке може бути відновлено, протиправні дії відповідача не мали прямого умислу, а були з необережності, а також те, що характер моральних страждань позивача пов"язаний з неможливістю користуватися пошкодженим автомобілем, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та визначити до стягнення в рахунок моральної шкоди 1000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314-315 ІДТІК України апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 21.06.2006 р. задовольнити частково.
Змінити рішення Микитівського районного суду м. Горлівки, стягнувши з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9675,24 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Відмовити ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов"язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи 129,69 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.