Справа 22-10122 Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Кузнецов В.О. Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА Іменем України

8 листопада 2006 року                                       Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Алексеева А.В., Лісового О.О.

При секретарі Ставріновій Ю.М.

З участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 5 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, розподіл майна, визнання права власності на частку квартири,

Встановив:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 5 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволені частково, шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_4., зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Будьоннівського управління юстиції м. Донецька, актовий запис НОМЕР_1, розірваний, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання права власності на 1/2 частку квартириАДРЕСА_1 та розподіл її в натурі відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови йому в задоволенні позову про визнання права власності на частку квартири, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не врахував докази, які він надав щодо придбання ним квартири на власні кошти, безпідставно відмовив в задоволенні позову, висновки суду не грунтуються на доказах по справі і не відповідають вимогам закону.

Суд першої інстанції встановив, що сторони зареєстрували шлюб 20.12.2000 року, оскільки сторони припинили шлюбні відносини й наполягають на їх розірванні, суд дійшов до висновку щодо розірвання шлюбу. Суд встановив, що 4 травня 2000 року відповідачка придбала спірну квартиру, оскільки дійшов до висновку, що доводи позивача про те, що квартира придбана за його кошти під час проживання з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах не доведені, суд відмовив в задоволенні позову про визнання за позивачем права власності на 1/2 частку квартири.

В судовому засіданні позивач та його адвокат наполягали на задоволенні апеляційної

скарги, адвокат відповідачки просила скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи позивача, виступи адвокатів, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

Відповідно до вимог ч.І ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу сторонами не оскаржене, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального закону, підлягає залишенню без змін.

Встановлено, що сторони 20 грудня 2000 року зареєстрували шлюб (а. с. 7).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 4 травня 2000 року ОСОБА_5. від свого імені та як законний представник неповнолітніх сина та дочки ОСОБА_6 таОСОБА_7 продали, а відповідачка ОСОБА_4. придбала квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 89).

На час придбання квартири сторони в зареєстрованому шлюбі не знаходились, більш того, позивач на час придбання спірної квартири знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, шлюб з якою розірваний 18 грудня 2000 року (а. с. 11).

Договір купівлі-продажу спірної квартири в частині покупця не оспорений, за договором відповідачка набула права власності на спірну квартиру.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Оскільки сторони на час придбання спірної квартири не знаходились у зареєстрованому шлюбі, спірна квартири не є спільною сумісною власністю подружжя.

Звернувшись до суду з позовом, позивач наполягав на тому, що спірна квартира придбана на його власні кошти шляхом фактичної міни належної йому двохкімнатної квартири на спірну квартиру з доплатою. Гроші на  доплату за спірну квартиру були його особисті, відповідачка грошей не мала, не мала самостійного заробітку.

Встановлено, що 4 травня 2000 року позивач продав, а ОСОБА_5 з неповнолітніми дітьми придбав належну позивачу на праві власності двохкімнатну квартиру (а. с. 12).

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо безпідставності таких доводів, оскільки позивач розпорядився своєю власністю шляхом її продажу, спірна квартира придбана відповідачкою на підставі договору купівлі-продажу. Вказані правочини не визнані недійсними, з них випливає, що відповідачка придбала квартиру на підставі договору купівлі-продажу, та набула права власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку.

За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом показань свідка ОСОБА_5 що фактично між ним та позивачем був укладений договір міни неспроможні.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що доводи позивача про придбання спірної квартири на його власні кошти й під час проживання в фактичних

шлюбних стосунках з відповідачкою безпідставні. З договору купівлі-продажу випливає, що спірна квартира придбана відповідачкою за 10125 гривень, належних доказів, що вказані гроші були надані на придбання квартири позивачем не надано.

Суд правильно врахував, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири позивач був в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, належних доказів щодо придбання квартири за власні кошти позивач не надав.

За таких підстав доводи позивача щодо набуття права власності на частку квартири не доведені, суд не мав законних підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 5 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуюча:          

Судді: