Справа № 2514/4770/12 провадження № 11/795/221/2013 Головуючий у І інстанції Пантелієнко Валентина Григорівна

Категорія - ст. 187 ч.2 КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

Суддів - Шахової О.Г., Воронцової С.В.

З участю прокурора - Шваб Л.В.

Захисників - адвокатів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

Засуджених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2013 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,

- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі;

за ст. 187 ч.2 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власнісністю.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено 7 /сім/ років позбавлення волі.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Червоні Партизани Носівського району Чернігівської області, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 30.05.2011 року Ніжинським міськрайонним судом за ст. 186 ч.2, 69, 75 КК України на 2 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 14.06.2012 року Ніжинським міськрайонним судом за ст. 186 ч.2, 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,

- засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.06.2012 року, і остаточно призначено покарання у виді 7 /семи/ років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с. Махнівка Суджанського району Курської області РФ, громадянин України, з початковою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_3, не судимий,

- засуджений за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 /п'ять/ років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними і засуджені за вчинення злочинів при слідуючих обставинах :

15 лютого 2012 року близько 17 год. ОСОБА_4, знаходячись біля гуртожитку професійного ліцею побуту і сервісу по вул. Шевченка, 113, в м. Ніжині, підійшовши до ОСОБА_10 та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволодів його грошима в сумі 30 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

29 лютого 2012 року близько 17 год. повторно ОСОБА_4, знаходячись біля гуртожитку професійного ліцею побуту і сервісу по вул. Шевченка, 113 в м. Ніжині, підійшов до ОСОБА_10 та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, відкрито заволодів його грошима в сумі 15 грн., після чого з місця вчинення злочину зник.

15 липня 2012 року близько 04 год. 20 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, перебуваючи на високій Чернігівській платформі залізничного вокзалу станції Ніжин, маючи умисел на заволодіння майном потерпілого, здійснили напад на ОСОБА_7; при цьому ОСОБА_5 ударив його кулаком в обличчя, після чого останній втратив рівновагу та впав на платформу. Знаходячись на платформі спочатку ОСОБА_5 декілька разів ударив ногою в обличчя та по тулубу ОСОБА_7, після чого ОСОБА_4 також декілька разів ударив по тулубу потерпілого, а ОСОБА_6 в цей час із сумки потерпілого ОСОБА_7 відкрито викрав мобільний телефон марки „Нокія Е 71", вартістю 672 грн., в якому знаходився стартовий пакет оператора мобільного зв'язку „Лайф", вартістю 21 грн., на рахунку якого знаходились гроші в сумі 40 грн., а також гроші в сумі 289 грн., передавши речі ОСОБА_5, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1031 грн.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 400 від 17.07.2012 року у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді синців та саден області носа, закритого перелому кісток носа, забою грудної клітки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6-ти, менше 21-го дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вище описані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент спричинення і могли виникнути внаслідок дії твердих тупих предметів.

В апеляції потерпілий ОСОБА_7, не оспорюючи обставин справи та кваліфікації дій засуджених, ставить питання про зміну вироку суду з пом'якшенням усім засудженим покарання, обмежившись тим строком позбавлення волі, який вони вже фактично відбули. Посилається на суворість покарання та на те, що суд не прийняв до уваги, що засуджені повністю визнали себе винними, давали правдиві показання, повністю відшкодували йому всі матеріальні та моральні збитки, попросили пробачення. Просить застосувати до них ст. 69 КК України. Також просить врахувати, що ОСОБА_6 не наносив йому тілесних ушкоджень, а тому застосувати до нього ще і ст. 75 КК України.

В апеляції захисник ОСОБА_8 у інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не оспорюючи доведеності їх вини та правильності кваліфікації дій, просить змінити вирок суду як занадто суворий, з пом'якшенням покарання, із застосуванням до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, до ОСОБА_6 - ст. 69 КК України та ст. 75 КК України, з посиланням на те, що суд не взяв до уваги вимоги п.п.1.2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", даних про особи засуджених, не врахував усіх пом'якшуючих обставин : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю визнали свою вину, щиросердно розкаялись, сприяли встановленню істини по справі, показання давали правдиві, незмінні, такі, що відповідають дійсності. Судом не враховано, що засудженими була повністю відшкодована шкода потерпілому, не врахована думка потерпілого з приводу засуджених, їх молодий вік, виховування в неповній сім'ї, позитивні характеристики, відсутність тяжких наслідків та обтяжуючих обставин. ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, не був ініціатором вчинення злочину, тілесних ушкоджень потерпілому не спричиняв. ОСОБА_5 вперше був позбавлений волі, усвідомив все вчинене ним, засуджує свою поведінку і кається.

В апеляції засуджений ОСОБА_4, не оспорюючи обставин справи, просить змінити вирок суду з пом'якшенням покарання за ст. 186 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до 1 року позбавлення волі; за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, просить призначити 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. Посилається на те, що він повністю визнав вину у вчиненні грабежу та розбійного нападу, добровільно написав явки з повинною про відкрите заволодіння грошима у потерпілого ОСОБА_10. Вважає, що суд безпідставно не зарахував йому як пом'якшуючу обставину щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_4, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити вирок суду з пом'якшенням покарання за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, до 1 року позбавлення волі; за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69, 69-1 КК України, - до 3 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна. Посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Судом не враховані обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 - з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Також судом невірно зазначено у вироку, що допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою вину частково. Це спростовується протоколом судового засідання та протоколом допиту обвинуваченого, де зазначено, що він визнав свою вину повністю. При призначенні покарання судом не дотримано вимог ст. 69-1 КК України.

В апеляції засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду, перекваліфікувати його дій зі ст. 187 ч.2 КК України на ст. 186 ч.2 КК України, з призначенням покарання у виді обмеження волі. Вказує, що розбійного нападу він не вчиняв. Просить врахувати його молодий вік, похилий вік його рідних, те, що він засуджується вперше.

В апеляції засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить змінити вирок суду з пом'якшенням покарання, із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України. Вважає вирок незаконним внаслідок суворості покарання. Посилається на те, що суд безпідставно не врахував такі пом'якшуючі обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених та їх захисників, які підтримали кожен свою апеляцію та апеляцію потерпілого, засудженого ОСОБА_6, який не підтримав свою апеляцію в частині перекваліфікації його дій на ст. 186 ч.2 КК України, думку прокурора про залишення вироку суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 визнав свою вину частково та показав, що 15 лютого 2012 року та 29 лютого 2012 року близько 17 год. біля гуртожитку професійного ліцею побуту і сервісу в м. Ніжині по вул. Шевченка, 113, він двічі у наглядно знайомого ОСОБА_10, вихвативши гаманець, відкрито забрав перший раз 30 грн., вдруге - 15 грн., але не погрожував. 15 липня 2012 року, вночі, перебуваючи на залізничному вокзалі ст. Ніжин, побачив у кафе потерпілого ОСОБА_7, до якого причепився, а коли потерпілий вийшов, пішов за ним, побачив його на платформі, ударив рукою з заду по голові, від чого той упав на платформу. Не пам'ятає, чи били інші. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 забрали у потерпілого телефон та гроші біля 300 грн., після чого всі втекли, поїхали на вул. Незалежності, де придбали горілку та пиво.

Засуджений ОСОБА_5 визнав свою вину та показав, що 15 липня 2012 року близько 04 год. перебував із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на залізничному вокзалі ст. Ніжин, побачивши ОСОБА_7, почали глузувати з нього, а коли побачили в нього мобільний телефон, вирішили викрасти його, для чого на платформі підійшли до потерпілого, він ударив його, від чого той упав. Потерпілого бив і ОСОБА_4. ОСОБА_6 взяв із сумки потерпілого телефон, а з кишені витягнув гроші. Потім вони втекли, а гроші витратили на спиртне.

Засуджений ОСОБА_6 визнав свою вину та підтвердив, що ОСОБА_5 запропонував забрати у ОСОБА_7 телефон, для чого вони пішли за ним на платформу, де ОСОБА_4 з ОСОБА_5 побили потерпілого, а він, ОСОБА_6, витягнув із сумки потерпілого близько 300 грн. і телефон, який передав ОСОБА_5. Вони втекли, поїхали в магазин, де придбали спиртне.

Потерпілий ОСОБА_10 показав, що у лютому 2012 року біля гуртожитку професійного ліцею побуту і сервісу в м. Ніжині по вул. Шевченка, 113, до нього двічі підходив наглядно знайомий ОСОБА_4 та вимагав гроші. Він не хотів давати, тоді ОСОБА_4 почав погрожувати та вирвавши з рук гаманець, перший раз дістав та забрав 30 грн., повернувши порожній гаманець, а вдруге - забрав 15 грн., не повернувши нічого.

Потерпілий ОСОБА_7 показав, що 15 липня 2012 року він повертався з роботи з м. Києва до м. Чернігова та збирався виїхати електричкою з Ніжина. Він зайшов у кафе, де були засуджені, які були напідпитку і почали глузувати з нього. Він вийшов з кафе та пішов на платформу. Близько 04 год. ранку, коли він сидів на лавочці, його несподівано ударили ззаду по голові, від чого він упав на платформу. Потім він побачив, що удар йому наніс один з хлопців, які були у кафе. Хлопців було троє. Він закривав голову руками та просив не бити по голові, так як має вади зору. Хтось із хлопців ударив його ногою в обличчя, після чого з його сумки витягли мобільний телефон та близько 300 грн. і втекли. Він добрався до лінійного відділу міліції, де йому надали допомогу. Родичі засуджених відшкодували йому шкоду, тому він не має ніяких претензій до засуджених. Просив не карати їх суворо.

Крім визнання своєї вини всіма засудженими, їх вина у повному обсязі доводиться іншими доказами по справі у їх сукупності, про що місцевий суд докладно виклав у вироку.

З показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доводиться, що 15 липня 2012 року вони були присутні як поняті при вилученні у ОСОБА_5 в будинку мобільного телефону, про що ОСОБА_5 пояснив, що його він зі своїми знайомими викрав у невідомого чоловіка.

З показань свідка ОСОБА_13 доводиться, що він як понятий був присутній при відтворенні обстановки і обставин події з участю ОСОБА_6, який у присутності захисника, добровільно пояснював, як він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7

З висновку судово-медичної експертизи № 400 від 25.07.2012 року /т.1 а.с.181-183/ доводиться. що у ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ушкодження у вигляді синців та саден носа, закритого перелому кісток носа, забою грудної клітки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я на строк більше 6-ти, менше 21-го дня і відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, не були небезпечними для життя в момент спричинення та могли виникнути внаслідок дії твердих тупих предметів по механізму удару шляхом нанесення руками та ногами в різні частини тіла.

З пояснень судово-медичного експерта ОСОБА_14 у місцевому суді доводиться, що висновок про тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_7 зроблений на підставі клінічних даних про ушкодження, які він мав. Для визначення тяжкості тілесних ушкоджень, перебування чи не перебування потерпілого в лікарні, значення немає. Заподіяні потерпілому тілесні ушкодження не є небезпечними, оскільки їх заподіяння не могло привести до смерті потерпілого в момент їх спричинення.

З протоколу усної заяви (повідомлення) ОСОБА_7 про злочин від 15.07.2012 року /т.1 а.с.47/ доводиться, що 15 липня 2012 року о 04 год. 20 хв. на високій платформі Чернігівського напрямку станції Ніжин, троє невідомих осіб напали на нього, спричинили йому тілесні ушкодження, та забрали мобільний телефон „Нокія Е 71" та 300 грн. грошей.

З протоколу огляду від 15.07.2012 року /т.1 а.с.54/ доводиться, що під час огляду помешкання ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2, у кімнаті на столі було виявлено мобільний телефон марки „Нокія Е 71", який належить ОСОБА_7, і який згідно висновку товарознавської експертизи № НК-38 від 18 липня 2012 року, разом з стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку „Лайф", станом на 15.07.2012 року, становить 693 грн.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_4 від 25.07.2012 року /т.1 а.с.250-255/ доводиться, що коли потерпілий сидів на лавочці на високій платформі, то ОСОБА_5 перший підбіг до нього та наніс йому удар кулаком в голову, від чого той впав на перон. Потім ОСОБА_5 декілька разів ударив вже лежачого потерпілого, ОСОБА_4 ударив потерпілого ногою в голову, а ОСОБА_6 витягнув в потерпілого мобільний телефон та гроші.

З протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю обвинуваченого ОСОБА_6 від 25.07.2012 року /т.1 а.с.260-266/ доводиться, що обвинувачений показав місце вчинення злочину та пояснив, що він, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовились про вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_7. ОСОБА_5 ударив кулаком в голову потерпілого, від чого той упав на перон. Коли потерпілий лежав, то спочатку ОСОБА_5 наносив йому удари ногою, потім удар ногою йому в голову наніс ОСОБА_4 Після чого він, ОСОБА_6, викрав у потерпілого мобільний телефон та гроші.

Пограбування ОСОБА_4 потерпілого ОСОБА_10 також доводиться показаннями ОСОБА_4 від 21.07.2012 року /а.с. 37 т. 1/ та його явкою з повинною від 24.07.2012 року /а.с. 45 т.1/ про те, що в кінці зими 2012 року біля гуртожитку № 2 по вул. Шевченка, 113, він двічі зустрічав ОСОБА_10, і оскільки йому потрібні були гроші, пригрозивши фізичною розправою, примусив останнього дістати гаманець, та забрав спочатку 30 грн., а потім через деякий час відповідно 15 грн.; показаннями потерпілого ОСОБА_10, заявою законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_10- ОСОБА_15 /т.1 а.с.30, 39/ щодо пограбування її сина; протоколами огляду місця події від 21.07.2012 року та 24.07.2012 року та ілюстрованою таблицею до них /т. 1 а.с.31-33, 40-42/ щодо місця вчинення злочину.

Місцевий суд належним чином проаналізував показання засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, судово-медичного експерта ОСОБА_14 на досудовому та судовому слідстві у місцевому суді, дав їм вірну юридичну оцінку, і вірно встановив, що їх показання узгоджуються між собою, доповнюють один одного, та узгоджуються з іншими письмовими доказами по справі, і виновність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, яке належало ОСОБА_7, поєднаному з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, знайшло своє підтвердження, і їх дії вірно кваліфіковані за ст. 187 ч.2 КК України; а ОСОБА_4 - також і у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_10 - за ст. 186 ч.2 КК України.

Місцевий суд також досліджував твердження підсудних щодо відсутності в їх діях попередньої домовленості щодо нападу на ОСОБА_7 та заволодіння його майном, а також те, що заподіяні потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, і вірно визначив у вироку, що такі твердження спростовуються показаннями підсудних на досудовому слідстві, де ОСОБА_5 як підозрюваний показав, що намір заволодіти телефоном потерпілого ОСОБА_7 у них виник під час перебування в кафе, бо телефон сподобався ОСОБА_5 /а.с. 124 т.1/, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 /а.с. 150, 175 т.1/ підтвердили такі показання.

При цьому як обвинувачений /а.с. 205 т.1/ ОСОБА_5 підтвердив розподілення ролей під час вчинення розбою, зазначивши, що він мав підбігти ззаду потерпілого, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - з різних боків. З метою подолання опору потерпілого, він ударив потерпілого в голову ззаду, а щоб він не піднявся, ударив ще один раз ногою в обличчя. Щоб потерпілий не покликав на допомогу, він руками схопив його за горло та притиснув до землі, наказавши ОСОБА_6 і ОСОБА_4 оглядати кишені.

Як обвинувачений з участю захисника, засуджений ОСОБА_6 підтвердив, що він на виконання задуманого вийшов з кафе вслід за потерпілим, щоб подивитись, куди той пішов /а.с. 259 т.1/, а при відтворенні обстановки та обставин події /а.с. 261 т.1/ підтвердив розподіл ролей між кожним із них під час нападу, а також яким чином ОСОБА_5 тримав потерпілого за шию, щоб подолати його опір.

Щодо завданих тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 місцевий суд вірно зазначив, що хоча заподіяні потерпілому тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент заподіяння, але вони спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілому, тому віднесені законодавцем до небезпечного для життя чи здоров'я насильства, і за цією ознакою кваліфікуються як небезпечні.

Щодо заперечення засудженого ОСОБА_4 проти погрози застосування фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_10, то суд у вироку вірно вказав, що такі заперечення спростовуються поясненнями самого ОСОБА_4 на досудовому слідстві /а.с. 46 т.1/, а також даними протоколу очної ставки /а.с. 84 т.1/, де потерпілий підтвердив, що сприймав погрози ОСОБА_4 на свою адресу як реальне їх заподіяння, знаючи підсудного та його характер.

Призначаючи покарання засудженим, місцевий суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував стосовно всіх засуджених ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Для всіх засуджених місцевий суд врахував, що вчинені ними злочини є тяжкими, але всі вони позитивно характеризуються, відшкодували завдану шкоду, щиро розкаялись у вчиненому, що визнано пом'якшуючою обставиною, думку потерпілих щодо виду та розміру покарання.

Місцевий суд також врахував і ті пом'якшуючі покарання обставини, на які посилаються в апеляціях засуджені, їх захисники та потерпілий.

Крім того, щодо засудженого ОСОБА_6 місцевий суд врахував, що він повністю визнав свою вину, виконував пасивну роль у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7, не заподіював йому тілесних ушкоджень, раніше не судимий і не притягувався до адміністративної відповідальності, і знайшов можливість застосувати ст. 69 КК України, з призначенням покарання нижче від найнижчої межі, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, з чим колегія суддів погоджується.

За даних обставин колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженим.

Керуючись ст.ст. 365-366, 377, 379 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-УІ, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції потерпілого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 у інтересах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_2 у інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - без змін.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Воронцова С.В. Шахова О.Г.