Справа № 1/1219/106/2012

Провадження № 11/782/266/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 года Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Шапки В. В.,

суддів - Савича Ю.М., Стороженко С. О.

за участю прокурора - Повжик Л. Ф.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Заайдарівка Новопсковського району Луганської області, громадянин України, має середню освіту, не одружений, не працюючий, мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: - 17.10.2011 року Новопсковським районним судом Луганської області, за ч. 1 ст. 122 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік,

засуджений

- за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.

У відповідності до ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано повністю не відбуте покарання за вироком Новопсковського районного суду від 17 жовтня 2011 року у вигляді 1 року обмеження волі і остаточно призначено ОСОБА_1 1 рік обмеження волі та штраф у розмірі 850 грн..

Згідно до ч. 3 ст. 72 КК України постановлено призначені покарання виконувати самостійно.

Міра запобіжного заходу стосовно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд -залишена без зміни.

Доля речових доказів судом вирішена у відповідності до ст.81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, приблизно на початку липня 2012 року, більш точну дату встановити не представилося можливим, керуючись корисними мотивами, знаходячись в будинку АДРЕСА_3, таємно викрав мобільний телефон «Samsung-Duos» GT-Е1232В» вартістю 228,92 грн., в якому знаходилася флеш-карта micro SD 4 GB, вартістю 84 грн., зарядний пристрій «Samsung» вартістю 32,66 грн. та не маючі цінності коробок та гарантійний талон до телефону, після чого з місця вчинення злочину зник, звернувши викрадене на свою користь, чим завдав гр-ці ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 345,58 грн.

У своїй апеляції ОСОБА_1 просить скасувати вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказує на те, що при розгляді справи суд допустив однобічність та неповноту, що призвело до помилкових висновків, щодо наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Посилається на те, що умислу на крадіжку мобільного телефону він не мав, а взяв телефон для ремонту, так як він був розбитий.

Окрім того, з потерпілою на той час він проживав однією сім'єю, вели спільне господарство, разом купували цей телефон за спільні кошти та разом ним користувалися, а тому вважає, що він є їх спільною власністю.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляції засудженого, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає апеляцію засудженого такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 в таємному викраденні майна, яке належить гр. ОСОБА_2, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

З викладеними в апеляційній скарзі засудженого доводами про безпідставність засудження за зазначений злочин колегія суддів не може погодитися.

Хоч засуджений і твердить в апеляції про те, що він не скоював злочин, що визнав себе винним в суді не в крадіжці, а в тому що не відремонтував розбитий телефон потерпілій та не повернув його, однак, як вбачається із протоколу судового засідання, в ході розгляду справи судом по суті, після зміни прокурором обсягу обвинувачення, він вину визнав повністю, вказав, що 4 липня 2012 року, скориставшись тим, що ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп'яніння, він дійсно забрав її мобільний телефон, коробку з мобільного телефону, зарядний пристрій і гарантійний талон. Раніше давав неправдиві покази, так як боявся відповідальності.

Таким чином, цими показами засудженого в судовому засіданні в суді першої інстанції установлено, що саме він без відома потерпілої заволодів її майном.

Окрім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, підтверджується сукупністю інших доказів.

Такими доказами є:

Показання потерпілої ОСОБА_2, з яких вбачається, що на початку липня 2012 року вона в присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, будучи розсердженою, кинула належний їй мобільний телефон на бетонну підлогу та розбила його. ОСОБА_1 склав мобільний телефон та повернув його. Однак 4 липня 2012 року вона виявила пропажу мобільного телефону, коробки від телефону та зарядного пристрою. Від ОСОБА_4 їй стало відомо, що ОСОБА_1 пропонує купити її телефон мешканцям с. Кам'янка. Вона передзвонила ОСОБА_5 та запросила до телефону ОСОБА_1 і попросила останнього повернути телефон, але той відмовився, зазначивши, що телефон він не крав.

Показання свідка ОСОБА_6 про те, що 24 липня 2012 року ОСОБА_1 пропонував йому придбати у нього мобільний телефон «Samsung» в якого було пошкоджено екран. Через наявність такого пошкодження він відмовився купувати телефон.

З показань свідка ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 за пляшку горілки продав йому флеш-карту на 4 гб., мобільний телефону «Samsung», який ОСОБА_1 також пропонував у нього придбати, він купувати відмовився, тому, що на ньому був пошкоджений екран.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_1 та нього розбила свій мобільний телефон. ОСОБА_1 зібрав цей телефон і віддав ОСОБА_2 Після цього він залишив будинок ОСОБА_2 та пішов додому. В його присутності потерпіла не говорила нікому, що телефон їй не потрібен.

Обставини продажу ОСОБА_1 ОСОБА_7 флеш-карти з мобільного телефону за пляшку горілки підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, який також суду пояснив, що він не знав, що ОСОБА_1 вкрав мобільний телефон та положив його до нього в літню кухню, де він і був знайдений працівниками міліції.

Згідно до протоколу від 27.07.2012 року під час огляду літньої кухні домоволодіння АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_5, дійсно було виявлено та вилучено мобільний телефон «Samsung-Duos» GT-Е1232В».

Як вбачається із дослідженого судом протоколу відтворення обставин події \а.с. 59 -62\, на досудовому слідстві ОСОБА_1 в присутності понятих добровільно показав на місці та розказав про обставини вчинення злочину, що саме він забрав мобільний телефон, що належав ОСОБА_2, а також зарядний пристрій, коробку та гарантійний талон до нього, показав, де саме в літній кухні домоволодіння ОСОБА_5 він без відома останнього зберігав їх \а.с. 59-62/.

Дослідженим судом першої інстанції висновком експерта встановлено, що вартість вкраденого ОСОБА_1 у ОСОБА_2 майна складає 345, 58 грн. \а.с. 71-75\.

Отже, показання ОСОБА_1 в стадії судового слідства про те, що саме він вкрав майно потерпілої ОСОБА_2, підтверджуються іншими доказами, які сумнівів не викликають

Висновок суду першої інстанції про винність та кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 України обьективно відповідає фактичним обставинам справи, оскільки він навмисне, таємно скоїв крадіжку чужого майна.

Покладені в основу обвинувального вироку докази сумніву не викликають, їх сукупністю спростовуються доводи, наведені в апеляції засудженого про те, що він умисла на крадіжку мобільного телефону не мав, а взяв телефон для ремонту, так як він був розбитий.

Доводи засудженого про те, що суд першої інстанції не дослідив обставини того, що він з потерпілою проживав однією сім'єю, вели спільне господарство, разом купували телефон за спільні кошти та разом ним користувалися, а тому він є їх спільною власністю, що їх відносини відносяться до сфери цивільних правовідносини, потерпіла наполягала на відсутності будь-яких протиправних дій з його сторони були предметом дослідження суду першої інстанції .

Ця версія засудженого була перевірена судом та не знайшла свого підтвердження.

В суді першої інстанції потерпіла пояснила, що слідчому дала правдиві покази відносно того, що вона не говорила ОСОБА_1 про те, що телефон їй не потрібен, після зникнення телефону вона з'ясувала, що саме ОСОБА_1 пропонує купити його мешканцям села Кам'янка. Звернувшись до нього вона отримала відповідь, що телефон він не брав, а тому і не може його вернути.

Потерпіла також пояснила, що гроші на придбання вкраденого телефона їй дав її знайомий ОСОБА_8.

Той факт, що на придбання телефону гроші потерпілій дав ОСОБА_8 останній підтвердив сам в судовому засіданні суду першої інстанції.

Таким чином, приведені докази спростовують доводи апеляції засудженого про те що телефон він купував разом з потерпілою за спільні кошти, та про наявність у нього права спільної сумісної власності на вкрадений телефон.

Слід визнати необґрунтованими й доводи в апеляції засудженого про неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи.

Згідно з матеріалами справи всі версії, висунуті під час досудового слідства і в процесі судового розгляду справи, зокрема, про те за чиї гроші був придбаний телефон, чи є він спільною сумісною власністю потерпілої та засудженого, про те, що останній брав його для ремонту, а не з метою крадіжки, були предметом ретельного дослідження.

Такі посилання перевірялись в судовому засіданні і підтвердження не знайшли.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено й істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаної кримінальної справи, її розслідуванні, допитах ОСОБА_1, проведенні экспертизи та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Суд при його призначені, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, обставини, що обтяжують його покарання: рецидив злочинів, обставини, що пом'якшують покарання засудженого: щире каяття.

Призначене засудженому покарання в межах санкції статті кримінального закону, за яким він притягується до відповідальності, є справедливим, відповідає скоєному злочину та особі засудженого, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Остаточне покарання засудженому правильно призначено за правилами ст. 71 КК України, оскільки він вчинив новий злочин в період відбуття покарання за попереднім вироком.

Оскільки за новим вироком засудженому призначено покарання у вигляді штрафу, а за попереднім вироком - покарання у вигляді обмеження волі, судом у відповідності до ст. 72 КК України, вірно прийнято рішення про самостійне виконання вказаних покарань.

У зв'язку з викладеним, підстав для скасування обвинувального вироку, про що ставить питання у своїй апеляції засуджений, не має.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 357 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Новопсковського районного суду Луганської області від 25 грудня 2012 року у відношенні засудженого ОСОБА_1 залишити без змін.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Головуючий:

Судді: